Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

- Агов! - почув Гаррі голос над вухом. Він озирнувся. До них підсіли Фред і Джордж. - Джіні нам про тебе розповіла, - сказав Фред, кладучи ноги на столик, від чого на підлогу впало кілька брошурок про роботу в Міністерстві магії. - Казала, що ти хотів би поспілкуватися з Сіріусом.

- Що? - негайно озвалася Герміона. Її рука завмерла на півдорозі до проспекту «ЗАВІТАЙТЕ У ВІДДІЛ МАГІЧНИХ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ ТА КАТАСТРОФ».

- Так... - якомога недбаліше підтвердив Гаррі, - було б непогано...

- Не будь таким ідіотом, - випросталася Герміона і глянула на нього так, ніби не вірила власним очам. - 3 Амбридж, яка порпається в камінах і обшукує всіх сов?

- Думаю, можна піти іншим шляхом, - з усмішкою потягся Джордж. - Треба тільки елементарно відвернути її увагу. До речі, ви, мабуть, помітили, що на великодніх канікулах ми не вчиняли ніяких заворушок?

- Бо який був сенс псувати собі відпочинок? - додав Фред. - Ніякого сенсу. Окрім того, ми б заважали учням повторювати пройдене, а такого ми собі аж ніяк не могли дозволити.

Він святенницьки вклонився Герміоні, яку помітно вразила така чуйність з його боку.

- Але завтра знову починаються будні, - весело провадив Фред. - І якщо ми все одно збираємося трошки хаоснути, то чому Гаррі не може цим скористатися, щоб побалакати з Сіріусом?

- Так, але все ж, - заперечила Герміона з таким виглядом, ніби пояснювала щось простеньке комусь дуже тупому, - навіть, якщо ви й відвернете її увагу, то як саме Гаррі зможе з ним поговорити?

- У кабінеті Амбриджки, - тихесенько проказав Гаррі.

Він уже давно про це думав і не бачив іншої альтернативи. Амбридж сама сказала, що не стежать тільки за її каміном.

- Ти... мабуть... здурів? - ледве чутно прошепотіла Герміона.

Рон опустив брошурку про торгівлю високосортними грибками і насторожено прислухався.

- Не думаю, - знизав плечима Гаррі.

- А як же ти туди потрапиш?

Гаррі вже мав готову відповідь.

- Сіріусів ніж.

- Вибач?

- Позаторік на Різдво Сіріус подарував мені ножа, що відкриває будь-який замок, - пояснив Гаррі. - Тому, якщо вона навіть зачаклувала двері й «Алогомора» не подіє - а вона це зробила, я не сумніваюся...

- А ти що про це думаєш? - запитала Герміона в Рона, і Гаррі відразу пригадав місіс Візлі, що просила допомоги у свого чоловіка під час першої Гарріної вечері на площі Ґримо.

- Не знаю, - засовався Рон, не бажаючи висловлювати свою думку. - Якщо Гаррі хоче, то це його власна справа.

- Оце справжній друг, та ще й з роду Візлів, - поплескав Рона по плечі Фред. - Ну що ж. У нас є певні плани на завтра, відразу після уроків, бо найбільший ефект вийде тоді, як усі ще будуть у коридорах... Гаррі, ми почнемо це у східному крилі, щоб відразу виманити її з кабінету... думаю, ми тобі можемо гарантувати хвилин з двадцять. Так? - глянув він на Джорджа.

- Легко, - підтвердив Джордж.

- А що саме ви зробите? - поцікавився Рон.

- Побачиш, братику, - відповів Фред, і вони з Джорджем підвелися, - якщо прогуляєшся завтра десь о п'ятій вечора тим коридором, де статуя Григорія Улесливого.

*

На другий день Гаррі прокинувся раненько, відчуваючи майже таку ж стурбованість, як і того ранку, коли в міністерстві відбувався розгляд його справи. Гаррі хвилювало не лише майбутнє вторгнення до кабінету Амбридж і використання її каміна для розмови з Сіріусом, хоча й цього було б цілком досить. Сьогодні Гаррі мав ще й побачити Снейпа - уперше після того як Снейп викинув його зі свого кабінету.

Гаррі якийсь час полежав, думаючи, що його чекає цього дня, а тоді тихенько встав, підійшов до вікна біля Невілового ліжка й задивився на чудовий ранок. У синьому безхмарному небі висів прозорий молочний серпанок. Просто перед Гаррі виднівся розлогий бук, під яким його батько колись знущався над Снейпом. Не був певний, що скаже йому Сіріус для виправдання побаченого в ситі спогадів, але страшенно хотів почути безпосередньо з Сіріусових уст, що ж тоді сталося, дізнатися про якісь пом'якшувальні моменти, знайти хоч якесь пояснення батькової поведінки...

Увагу Гаррі привернув якийсь рух на узліссі Забороненого лісу. Він примружився від сонця й побачив Геґріда, що виходив з-за дерев. Здається, він накульгував. Гаррі дивився, як Геґрід пошкандибав до дверей свої хижі, а тоді зайшов усередину. Кілька хвилин Гаррі стежив за хижею. Геґрід більше не з'являвся, а з димаря заструмував димок. Отже, Геґрід не був тяжко поранений, якщо міг розвести вогонь.

Гаррі відвернувся від вікна, пішов до своєї валізи й почав одягатися.

Його очікувало проникнення в кабінет Амбридж, тож Гаррі й не сподівався, що цей день буде спокійний. Однак він не врахував, що Герміона не перестане відраджувати його від того, що він запланував на п'яту годину. Уперше в житті на історії магії вона слухала професора Бінса так само неуважно, як і Гаррі з Роном, зате невтомно засипала Гаррі застереженнями, які той пропускав повз вуха.

- ...а якщо вона тебе впіймає, то не тільки вижене зі школи, а й здогадається, що ти розмовляв з Сопуном, і тоді таки змусить тебе випити сироватку правди й відповісти на її запитання...

- Герміоно, - обурено прошепотів Рон, - може, ти нарешті перестанеш нападати на Гаррі й почнеш слухати Бінса? Бо інакше мені самому доведеться конспектувати його лекцію!

- Можеш хоч раз законспектувати, не помреш!

Коли вони спустилися в підвали, Гаррі й Рон з Герміоною не розмовляли. Це її не зупинило, й вона скористалася їхньою мовчанкою, щоб бомбардувати їх нескінченним потоком похмурих прогнозів. Вона так несамовито сичала, що Шеймус мало не п'ять хвилин розглядав свій казанок, шукаючи, де він протікає.

Тим часом Снейп вирішив поводитися так, ніби Гаррі просто не існувало. Гаррі був звиклий до такої тактики, адже її з превеликою втіхою застосовував дядько Вернон. Слава Богу, що не сталося нічого гіршого. До речі, порівняно з традиційним Снейповим глузуванням і дошкульними зауваженнями, цей новий підхід мав свої переваги. Гаррі з радістю виявив, що, коли до нього ніхто не чіпляється, йому досить легко вдається виготовити підбадьорливу настоянку. Наприкінці уроку він налив порцію настоянки в