Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

Поки я, зосереджено намагалася не зганьбитися, і не покалічити принца, цей нащадок Його гаднейшества, опустив свою руку, набагато нижче, ніж передбачалося! Ну, прям дуже набагато!

- Хм, Ваша високість - почала було я, але він мене перебив…

- Анрі, ми адже домовилися? 

- Я не знаю, з ким і про що Ви домовилися, але якщо Ваша рука зараз же, не повернеться на належне їй протоколом місце, то у Вас є всі шанси стати пацієнтом лікаря! - все це я промовила напів пошепки, все так же посміхаючись.

- Так, і як же я до нього потраплю? - все ще не прибравши свою руку, промовив цей смертник, розтягуючи слова - Не Нейта, Ви маєте на увазі? Так, смію зауважити, що у Вас дуже зручна накидка. Навряд чи хтось розуміє де зараз моя рука - посміхаючись промовив він.

- Ось, він якраз і розуміє! І якщо не хочете стати пацієнтом прямо зараз, то я повторю ще раз: прибери свою руку! Швидко! - я вже відкрито гарчала на цього гаденя.

Я не знаю, що він побачив в моїх очах, але руку свою він все-таки підняв. З горем навпіл ми дотанцювали цей танець і він повів мене до моїх друзів. На останок також схилившись до моєї руки, дивлячись на Нейтана він промовив: 

- Був, вельми радий з тобою познайомитися, Аріна!

- А, я ось дуже навіть не рада, Ваша високість - відповіла я висмикуючи свою руку і майже беззвучно додала - Ось, же ж самовдоволена скотина, такий же як і татко.

Я думала, що це ніхто не почує, але він почув і з захопленням вимовив: 

- Я Вас почув, і так я син свого батька! До зустрічі, Аріна!

І він вже йдучи розсміявся, почувши як рикнув Нейтан.

- Ось, ж малий… - почав було Нейт, але Андре його перервав.

- Нейт, не потрібно! Ти ж знаєш, що це його чергова провокація!

- Знаю, але зараз це вже виходить за рамки нашого протистояння! І він простягає свої рученятп до моєї ... - тут він глянув за мою спину і замовк.

- Ой, Нейт, а що сталося з твоїм обличчям? Ти до цього відлякував всіх тільки своєю силою, а тепер вирішив ще й обличчя для наочності додати? - пропищало за моєю спиною.

Я глянула на Нейтана і тепер тільки, зрозуміла! У нього зараз був такий же погляд, як і в той вечір, коли я не зрозуміла зміну його настрою. Шрам! Його збентежив шрам? Нічого, не розумію? Я ж бачила шрами на його спині. Так, в чому справа? - всі ці питання проносилися в моїй голові, поки я повільно поверталася до тієї, що говорила. Але, варто було мені на неї подивитися як я скрикнула:

- Ох, ти ж! - все обличчя і і шия цієї жінки, було покрито чимось на зразок опіків. Це мене остаточно вивело з себе. Ні, я все розумію! Гаразд, мала б вона шикарний вид, але ж сама ... і сміє іржати над іншими. Я звичайно знаю, що не можна бути по хворому, але не я ж перша почала - Прошу вибачення, але Ви самі то, далеко пішли? Ніколи не розуміла людей, які мають власні недоліки, опускаються до того, щоб ображати інших. І до Вашого відома, набагато важливіше краса внутрішня. Адже погодьтеся, що благородство в вчинках, здатність співчувати і любити незважаючи ні на що, набагато важливіше гарненької мордочки - і так щоб мене ніхто не почув, я підійшовши до неї впритул, прошепотіла - Але, це леді, адже не про вас? 

А потім повернуласч до Нейтана і сказала: 

- Ти мені обіцяв танець - на що він розгублено кивнув і взявши мене за руку, провів в центр залу. 

Я не пам'ятаю, що ми танцювали. Тому, що це було абсолютно не важливо. Мені потрібно було просто бути поруч з ним, я йому поруч зі мною. 

Наш танець закінчився, а ми стояли і дивилися один на одного. Його рука на моїй спині, міцно притискала мене до нього. Здавалося, він просто боїться: що варто йому відпустити мене, то я просто зникну. А, я стояла і боролася з собою. Адже всі знають, ті методи виховання, коли нам з самого дитинства говорили, про те що дівчина повинна бути скромною і вихованою. І не повинна говорити про свої почуття перша, і таке інше. Але, в мені переважувала впевненість, що якщо я не скажу, про свої почуття, прямо зараз, то в наступну хвилину може бути вже занадто пізно! Тому, зітхнувши я сказала:

- Знаєш Нейт те, що я зараз скажу суперечить моїм принципам і канонам виховання, але я так відчуваю. Тому, я хочу щоб ти знав і запам'ятав, що мені абсолютно все одно як ти виглядаєш, скільки шрамів на твоїй спині, на обличчі, або ще десь! Це абсолютно не важливо! Найважливіше, що ти можеш дати мені! І те, що потрібно мені, знаходяться ось тут - і я поклала йому руку на груди в області серця - Це найважливіше! Твої почуття до мене! Зовнішність це все, що проходить. Але те, що знаходиться в серці це вічне.

Я дивилася в його широко відкриті очі, і бачила там невіру, і в той же час там жила надія. Надія, на те що з мого боку, це не просто слова.