Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава
СОФІЯ.
Я швидко закінчила із замовленням, у мене був ще вільний час. І я вирішила збігати в магазин за продуктами, поки мій кіт не повернувся із завдання. Коли я увійшла до будинку, кіт був там і, побачивши мене, заявив прямо з порога:
- Де тебе носить Софія?
- Мене? Олімпе, ти явно страх втратив, я бачу, так?
- Я, ні! а ось, ти невідомо де вештаєшся, і одна! А раптом сталося б що? раптом той тип чого надумав би?
- ой, та кому я потрібна Олі. Забув, мене всі бояться!
- не всі Софія ... не всі ...
І я закотивши очі від обурення, пішла мовчки на кухню, складаючи в холодильник продукти, продовжила:
- тільки не говори про інквізитора, він точно не береться до уваги! То екземпляр дуже особливий..
- так саме він Софія!
- краще скажи, що дізнався Олі.
Потім я поставила чайник сіла, за стіл і спитала знову:
- ОЛІМП, я чекаю!
- Та нічого я не дізнався Софія, сусідка наша, ну та блондиниста і набридлива весь час біля нього крутилася як дуже настирлива муха, і скажемо йому це не дуже й подобалося, як на мене
- Інга?
- ага вона…
- І?
- що і? це все більше нікого не було. Вони, то в магазини ходили, то сиділи чайок пили в саду і балакали, і вона так на нього дивилася, як тигр на м'ясо, або вовк на зайця, це було капець бридко, ну як так можна, в неї ледве слинки не текли
- Ну і скудота.. Інга що хватку втрачає?
- не думаю, Софія, липла вона до нього конкретно, як муха до меду, інший би вже здався, ось тільки думаю, може саме вона йому не подобається, і його цікавить хтось інший, або він взагалі того.. ну ти зрозуміла..
- на рахунок того, Олі, це перебір, повір, він точно нормальний, інакше Інга б до нього не липла.
- звідки така впевненість? Може він після тебе і став того...
- відчуваю Олі, що ні… але ідея гарна…
Ну не буду я ж йому говорити, що цей Роман точно має сексуальний інтерес до мене. І це я бачила. Хоча, може, мені здалося? Та ні, не думаю.
- Софія? Ау! Повернися на землю!
- Що??!
- Кажу, що будемо робити з тим інквізитором?
- Треба його видворити з міста ...
- Як?
- не знаю, Олі ... ще не знаю ....але обов’язкові придумаю, бо це у в моїх інтересах і в моєму майбутньому
- Слухай Софія, поверни мені мій вигляд а.. а то цей мені не те ...це наче бути клоуном в костюмі
- А, так, зараз ... пробач ...
Один рух, клацання пальцями, і Олімп став таким, як і був.
- Ну, нарешті, а то набридло бути таким як усі!
- Не ний Олі!
- Ти зла Софія!
- Ну, відьма ж я, забув чи що?Це нормально мені бути злою!
- Так, але ти хороша відьма, сильна...
- Дякую, Олі, втішив господиню, молодець!
І я зробила собі чай і пила його з тортом, Олімпу теж насипала корм, і настала тиша. Потім, коли ми поїли, я сказала:
- У мене є ідея!
- ой, не подобається мені це ... твоє про ідею
- Не будь таким боягузливим Олі
- На що ти мене цього разу пошлеш?
- Отже, так, слухай Олі, потрібно, щоб ти влаштував зі своїми друзями котами інквізитору веселу нічку
- Софіє, ти, що з глузду з'їхала? Не березень місяць! Він одразу на тебе подумає! Бо більше нікому такі приколи творити
- Ну і нехай! Все одно не доведе! Та й тоді йому буде не до мене. А у мене зустріч з клієнтом сьогодні, боюся, перешкодить.
- ох, Софіє, нарвешся ти…. На злого інквізитора,... і буде тобі потім ой як бо-бо ...
- Ой, Олі, ніби вперше то!
- Ні, але цього разу це тобі не звичайний хлопець, і незвичайний старий інквізитор як Аркадій! а дуже серйозний інквізитор, та ще й який!
- ой, гаразд, не панікуй раніше часу, краще йди, займися справою, у тебе мало часу Олі, а я поки що замовлення запакую, і дороблю друге!
- Я на тебе поскаржуся Софія!
- Куди?
- туди як завжди!
- Давай! Заодно Інесі привіт передаси! А то, давно я її не бачила, а так хоч привід буде побачитися, на Каву сходити!
- Що? так ти все знаєш?!!!!
- Про твої постійні скарги на мене? Так! уточню для тебе, що після скарги фамільяра вони дзвонять господині, і дізнаються, чи це правда все, щоб вирішувати, що робити далі ... з котом і господинею..
- і що? що ти сказала?
- а що мала?
- Ну, я не знаю Софія….
- сказала, що ти правду кажеш!
- ЩО??? навіщо Софія? Тебе ж можуть покарати! А мене забрати! І що тоді буде? Як ми будемо?
- Так, можуть Олімп. Але якщо ти хочеш від мене піти, до іншої відьми, у тебе є на це право, і я тебе не триматиму, правда, вибір, за тобою, я все зрозумію, і знаєш навіть не ображусь…
Мені, звичайно, було його шкода, але я правда не брехала. Якщо він хотів піти, то я дала йому такий вибір. Хоча все ж таки сподівалася, що він залишиться. Він хоч ще та дрібна пухнаста руда паскуда, але я його все одно люблю, як, ні як уже стільки часу разом. Він єдиний, хто мене любить, і розуміє, і завжди поруч.
- Ее.. Софія, ти чого!?
– я все сказала Олімп!
- гаразд - гаразд, все не злись, нікуди я від тебе не піду! Дурна ти Софія! Ти хоч відьма ще та, але звик я до тебе і без тебе вже нікуди, до кінця вже будемо разом, вибач, що скаржився, але ти іноді мене доводила до цього! Ти просто нестерпна від відсутності чоловіка! Причому нормального!
