Місячний син. - Черкащенко Дарія

- А сам коли митись будеш? 

- Коли буде потреба та можливість.

Ще раз, уважно оглянувши меч, я залишився задоволений результатом і взявся за другий. 

- А як же я? 

- Сподіваюся, за п'ять хвилин із вами нічого не станеться. 

- А якщо станеться? – не вгамувалася Лінара. 

- Тоді прибіжу захищати. 

- Голий? - усміхнулася дівчина. 

- Так - якщо доведеться, - незворушно відповів я, протираючи меч промасленою ганчіркою. 

Лінара хихикнула, злегка зарум'янилася і знову почала читати.

***

- Лінаро, ви куди? 

- Ой! – тихий писк у темряві та шарудіння тканини нічної сорочки. – Я пити. 

Зітхнувши, заглушаючи бурю емоцій, я піднявся з ліжка і запалив свічку. Мені було видно дівчину і так, але хотілося, щоб і вона добре мене бачила, може хоч при світлі їй стане соромно вдавати з себе дурну. Коли вогник впевнено затанцював на своєму п'єдесталі, висвітливши частину кімнати, я мовчки підійшов до столу, взяв глечик і налив воду в склянку. Навмисне голосно поставив його, стукнувши об стільницю.

- А я не знала, що в кімнаті є вода, - невинно закліпавши пишними віями, відповіла Лінара, дивлячись на склянку з водою, наче на диво. 

Я помилився, дівчина продовжувала прикидатися, або вирішила вже з мене дурня зробити. Не вийде. 

- Тепер знаєте, - спокійно відповів я, сідаючи на своє ліжко. 

Стояти босоніж на холодній підлозі було не дуже приємно, і хотілося якнайшвидше повернутися в ліжко. 

- Але це нічого не змінює, я все одно хочу вийти. 

– Причина? - як і раніше тримаючи себе в руках, спокійно запитав я.

- Ну, мені треба, - опустивши очі, відповіла Лінара. 

- Ваше "треба" можна зробити за ширмою, там стоїть нічна ваза, я ж перед сном пояснював. 

- Ну, ось іще, щоб ти все чув, - дівчина гидливо скривилася. 

- А одразу ми це обговорити не могли? – я стомлено потер очі. 

- Тоді я про це не подумала, а тепер соромлюся. 

- Добре, я вийду ненадовго за двері. Згодні? 

- Так, - на обличчі Лінари заграла задоволена посмішка.

- Але це тільки сьогодні, подальші дні робіть що хочете, або не пийте на ніч або терпіть до ранку, - з останніми словами я вийшов за двері, різко, але дуже тихо закривши їх за собою. Бракувало, щоб вона вирішила зі мною посперечатися.