Сніговий дракон - Крістіна Логоша

Я клацнула пальцями, і переду мене спалахнули три світлячки, освітивши шлях темними сходами. Я була в сказі! Найменше мені хотілося бачити цього пихатого слабака! Навіть голод, який я так і не встигла задовольнити, відступив. Я боялася зірватись. Відчувала, що варто йому з'явитися поряд, і я висловлю  все, що накопичилось.

Тома відчула мій стан, обняла за плечі і тихенько прошепотіла:

- Заспокойся, Анфіс. Ми вже нічого не змінимо.

Вона повела мене нагору. Ася зі Стефаном залишилися у підвалі.

- Не можу, - прошепотіла тремтячим голосом, майже не турбуючись, чи почує Лорд, - мені хочеться перетворити його на камінь!

Ми не стали повертатися до їдальні, а піднялися до Томи. Її кімната виявилася меншою за мою, але трохи теплішою. Сніжинка встигла обжитися: дрова, що не догоріли, нагріли повітря, у канделябрах затишно горіли свічки, а розстановка меблів нагадувала ту, що була в її кімнаті в Академії.

— А ти розумніша за мене, взяла з собою всі меблі, — сказала я, оглянувши приміщення.

Тома хмикнула і простягла мені кошик із імбирним печивом. Взявши насолоду, я сіла на софу поряд з каміном і відкусила маленький шматочок. Як смачно! Їй треба було на факультет кулінарної магії вступати!

— Я не хотіла нічого залишати Академії, — вона сіла поряд зі мною та взяла випічку.

- Мені не подобається Стефан. Він не говорить всієї правди, - зізналася я.

Тома задумливо дивилася на полум'я.

- У нас немає вибору. Лорди Зими - могутні чарівники, ми зобов'язані їх захищати і посилювати магію. Бути Сніжинками наша сутності, ми приходимо в цей світ, щоб допомагати їм. Нам не обійтися один без одного.

— Ось тільки Стефанові даровано довге життя. Скільки він встигне занапастити? Лорд має право щороку набирати нових Сніжинок. Він не зумів чи не захотів захистити наших попередниць. І з нами так буде…

Вхідні двері рипнули, і в кімнату зайшла натхненна Ася. Взявши печиво, вона з задоволеною усмішкою плюхнулася поруч із нами.

— Дівчата, як мені подобається наш Лорд! Він такий милий, привабливий і душевний.

— Ти впевнена, що ми говоримо про одного і того ж Лорда? - Не втрималася я від іронії. - У мене протилежні враження.

— Це тому, що він узяв тебе «на решту», — резюмувала Ася. — Ось ти його й недолюблюєш. Моя тобі порада — приборкуй гординю і спробуй глянути на нього, як на людину, яка врятувала тебе від смерті.

Її слова боляче вдарили по моєму самолюбству.

— Не він узяв мене «на решту», а я погодилася на його сумнівну пропозицію. І лише заради вас. Якби знала, що від його загравань у ваших головах залишаться лише бурульки, залишилася б на балу, — я обурено схопилася на ноги.

Ася здивувалася від моєї прямоти, Тома опустила погляд. Я прихопила жменю печива і, грюкнувши дверима, вийшла з кімнати.