Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

Роман.

Коли вона втекла, я хотів її наздогнати, не дати піти, але вирішив не давити на неї. Вона не гірше за мене розуміла, що я не здамся, що не дам їй від мене знову піти, як і те, що цей зв'язок між нами не пройде, не зникне, як і наші почуття. Вона тільки пішла, а я вже за нею сумую, і це просто пекло, з цим треба щось робити. Потрібно якось організувати нам зустріч, але ось де, і як? Просити допомоги, у її сестри, не вийти вона адже не знає Хто я її сестрі, і думаю, здогадається і не погодити. Може заявитися в будинок до її нареченого, де вона зараз живе? Хм… там точно вона не втече від мене, ось тільки його треба кудись відправити, що б не заважав. Точніше, організую я йому перевірку в його відділі, до ранку, а сам до його нареченої. Значить, вирішено, пару дзвіночків, і додому чекатиме завтрашнього дня. Ну, що ж готуйся моя дорога Софія, я тобі завтра влаштую такі тортури, які ти зробила мені, перебуваючи так далеко і довго від мене, і за те, що зараз робиш надто правильну і недоторкану.

Я зібрався, відплатив рахунок, пішов на паркування і поїхав до Міністерства, там пару дзвінків, і візитів, і мій план у роботі і я швидко радісний додому.

СОФІЯ.

Я приїхала на таксі, охорона, мовчки мене, впустила, зайти я вирішила через задній вхід, щоб не бачити нікого, і одразу до себе, де одразу закрилася. На вікні сидів Олі, він підняв голову, глянув на мене і сказав:

- Щось ти Соф швидко ...

- а я там, що ночувати мала?

- та ні…

- Тоді не став дурних питань!

Він уважно на мене подивився своїми котячими очима з тоненькою, як голка зіницею, і сказав:

- Ну і що цього разу сталося?

- Нічого!

- СОФІЯ!

- ОЛІ відстань

- Знову ВІН?

- ВІН!

- І що цього разу зробив?

- З'явився на зустріч, коли я була з батьком!

– стежив?

- думаю так…

- І?

- Вивалив усе!

- Точніше?

- сказав що любить, що не дасть спокою, що не дасть Стасу зі мною одружитися… не піду від нього сама, він допоможе…

- ось як???

- ага…

- значить, інквізитор реально за тебе взявся.

- ага, Олі ... і це найгірше.

- А батько твій, що сказав?

- сказав що вирішувати це тільки мені.

- Розумно ....

- ну так, адже він знає хто такий Дідіков, так би мовити вигідна пара, ще закоханий в мене ...

- А ти в нього Соф ...

- ох, Олі, не висип мені сіль на рану ще більше!

- Соф, знаєш, навіть мені коту, здається, що шансів, що він цього разу відпустить тебе і віддасть іншому, і дасть тобі вийти заміж за СТАТИСКА, у тебе НОЛЬ.

- Знала що ти зрадник Олімп!

- Справа не в цьому Соф, ти сама знаєш, що я правий ...

- І що мені тепер робити Олі?

- кинути Стасіка, і дати шанс інквізитору, заразом потім точно знатимеш, варто це того, і як це бути з ним... краще зробити і знати, ніж відмовитися, а потім шкодувати ...

- ох, Олі….

І тут звук смс-ки, я відкрила, вона від Стаса:

«Дорога, у мене форс-мажор, несподівана перевірка, до ранку, мене не чекай, якщо що, звертайся з усім до Кості…або на крайній випадок дзвони мені та прошу бережи себе». Мда…. Супер тепер вечір у мене вільний.

- Що там Соф?

- Стасе, сказав у нього перевірка, буде до ранку на роботі.

- Отже свобода?

- із Костею на території? Не думаю….

- сонний порошок… і вуаля…

- гадаю, передбачить…

- не думаю Соф. Він звичайна людина, а Стасіку не до цього зараз...

- Олі я краще, у бібліотеці посиджу...

- Хера з два Софія!

– Олімп!

- всі ми йдемо гуляти, гони порошок, я все зроблю, а ти готуйся!

- Але Олі!

- скажеш усім ти в бібліотеці, і тебе не турбувати , а там вікно, а далі ти зрозуміла.

- нам це боком вилізе...

- Ну і нехай…