Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Я й забула, що Вуда вже нема, - пробурмотіла Герміона, сідаючи біля Рона й тягнучись по тарілку з грінками. - Це, мабуть, серйозна втрата для команди?
- Мабуть, що так, - погодився Гаррі, сідаючи навпроти. - Він був класним воротарем...
- Але нова кров вам не завадить, га? - поцікавився Рон.
Зі свистом і гамором у горішні вікна залетіли сотні сов. Вони розносили листи та пакунки своїм адресатам, заодно струшуючи на них краплинки води - надворі йшов дощ. Гедвіґи не було, але Гаррі це й не здивувало. Йому міг написати хіба що Сіріус, та сумнівно, що Сіріус мав для нього якісь особливі новини, адже вони не бачилися лише добу. А от Герміона мусила швиденько відсувати помаранчевий сік, щоб звільнити місце для великої й мокрої сови-сипухи, яка тримала в дзьобі вологий примірник «Щоденного віщуна».
- Навіщо ти й досі його отримуєш? - роздратувався Гаррі, згадавши Шеймуса, а Герміона поклала кнатик у шкіряний гаманець на совиній лапці, і та полетіла. - Що там цікавого... самі баєчки.
- Треба знати, про що говорить ворог, - похмуро заперечила Герміона, розгорнула газету, занурилась у неї і не відривалася, аж доки Гаррі з Роном закінчили їсти.
- Нічого, - повідомила вона, згорнула газету й поклала біля тарілки. - Ні про тебе, ні про Дамблдора. Взагалі нічого.
Повз їхній стіл пройшла професорка Макґонеґел, залишивши їм розклад уроків.
- Гляньте, що буде сьогодні! - простогнав Рон. - Історія магії, два уроки настоянок, тоді віщування плюс два уроки захисту від темних мистецтв... Бінс, Снейп, Трелоні та ще ота Амбридж в один день! Хоч би Фред з Джорджем скоріше виготовили своє спецхарчування...
- Не вірю власним вухам! - зобразив подив Фред. Вони з Джорджем щойно підійшли і втиснулися на лаву біля Гаррі. - Невже гоґвортські старости планують сачкувати уроки?
- Подивись на наш розклад, - Рон сердито підсунув Фредові під носа аркуш. - Такого понеділка в мене ще не було.
- Правду кажеш, братику, - погодився Фред, пробігши поглядом розклад. - Якщо хочеш, можемо тобі зі знижкою продати пампушечку-зносаюшечку.
- А чому зі знижкою? - підозріливо спитав Рон.
- Бо стікатимеш кров'ю, поки не зсохнешся. Ми ще не виготовили протиотрути, - пояснив Джордж, ласуючи копченою рибою.
- Дякую, - Рон тоскно сховав розклад у кишеню. - Краще я піду на уроки.
- До речі, про ваше спецхарчування, - глянула, примружившись, на Фреда з Джорджем Герміона, - ви не маєте права вивішувати на ґрифіндорській дошці оголошень повідомлення про набір випробувачів.
- Хто таке сказав? - здивувався Джордж.
- Я кажу, - наголосила Герміона. - І Рон.
- Мене в це не вплутуй, - поспішно відкараскався Рон.
Герміона люто на нього зиркнула. Фред і Джордж захихотіли.
- Герміоно, ти скоро заспіваєш іншої, - попередив Фред, густо намащуючи булочку маслом. - Починається п'ятий клас, ти ще сама прибіжиш до нас по спецхарчування.
- А чого це мені в п'ятому класі раптом знадобиться ваше спецхарчування? - здивувалася Герміона.
- Бо в п'ятому класі вам виставлятимуть СОВи, - пояснив Джордж.
- Ну то й що?
- А те, що прийде час іспитів! І тоді з вас витиснуть останні соки, - задоволено вишкірився Фред.
- У нас півкласу мали нервові зриви через ті СОВи, - радісно додав Джордж. - Сльози, істерики... Патриція Стімпсон весь час непритомніла...
- Кеннета Таулера всього обсипало чиряками, пам'ятаєш? - поринув у спогади Фред.
- Бо ти підсипав йому в піжаму бульбадоксу, - нагадав Джордж.
- А, так, - вишкірився Фред. - Я геть забув... хіба все запам'ятаєш?
- Хай там як, а п'ятий клас - це кошмар, - сказав Джордж. - Якщо, зрозуміло, перейматися результатами екзаменів. Але ми з Фредом ніколи не вішали носи.
- Ви отримали... по скільки? Кожен по три СОВи? - пригадав Рон.
- Ага, - безтурботно підтвердив Фред. - Бо ми відчуваємо, що наше майбутнє не пов'язане зі світом академічних здобутків.
- Ми навіть серйозно дискутували, чи взагалі варто повертатися в сьомий клас, - весело повідомив Джордж, - особливо тепер, коли ми отримали...
Він загнувся, помітивши застережливий погляд Гаррі, який відчув, що Джордж ледь не бовкнув про призові гроші з Тричаклунського турніру, які він пожертвував близнюкам.
- ...коли ми отримали свої СОВи, - викрутився Джордж. - Тобто, чи дуже нам потрібні ті НОЧі? Але ми подумали, що мама нас не зрозуміє, якщо ми передчасно покинемо школу - особливо після того, як Персі став найбільшим у світі негідником.
- Та ми не пустимо котові під хвіст наш останній рік, - сказав Фред і обвів ласкавим поглядом Велику залу. - Ми проведемо ринкове дослідження, з'ясуємо, що захоче купувати в нашій крамничці жартів пересічний гоґвортський учень, ретельно проаналізуємо наші дослідження, а тоді виготовимо продукцію, яка задовольнятиме попит.
- А де ви візьмете гроші для своєї крамнички жартів? - скептично запитала Герміона. - Вам же буде потрібно безліч компонентів, речовин, а ще ж, мабуть, і приміщення...
Гаррі не дивився на близнюків. Обличчя в нього почервоніло. Він зумисне випустив з рук виделку і пірнув по неї під стіл. Почув, як Фред каже: - Менше питань - менше брехань, Герміоно... Пішли, Джорджику, може, ще встигнемо продати перед гербалогією парочку видовжених вух.
Гаррі виліз з-під стола й побачив, що Фред та Джордж віддаляються зі стосиками грінок у руках.
- Що б це означало? - замислилася Герміона, поглядаючи то на Гаррі, то на Рона. - «Менше питань...» Може, вони вже мають гроші на крамничку жартів?
- Знаєш, я про це вже думав, - наморщив лоба Рон. - Цього літа вони купили мені нові мантії, а я ніяк не міг збагнути, де вони взяли ґалеони...
Гаррі вирішив, що варто перевести розмову в безпечніше русло.
- Думаєте, цей рік і справді буде такий важкий? Через ті іспити...
- Авжеж, - підтвердив Рон. - Мусить бути. СОВи дуже важливі, від них залежить, на яку посаду ти зможеш пізніше претендувати й таке інше. Білл казав, що цього року нам також даватимуть консультації з працевлаштування. Щоб можна було вибрати, які НОЧІ складати наступного року.
- А ви вже вирішили, чим хочете займатися після Гоґвортсу? - поцікавився Гаррі, коли вони невдовзі вийшли з Великої зали і рушили на урок історії магії.
- Не зовсім, - непевно
