💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фентезі » Гробниці Атуану - Урсула К. Ле Гуїн

Гробниці Атуану - Урсула К. Ле Гуїн

Читаємо онлайн Гробниці Атуану - Урсула К. Ле Гуїн
Манан завжди втішав мене... коли я ревла... — Тенар душили сльози. Однак вона стримувала плач, розпачливо бгаючи в руках чорні поли свого плаща. — А я ніколи не була доброю до нього... Ні, не попливу я на Хавнор. Не зможу... Знайди якийсь острів, куди ніхто навіть не навідується, залиш мене там і пливи далі. Зло не може залишитися безкарним. Я — не вільна.

Між ними мерехтів серпанок м'якого світла.

— Тенар, послухай мене уважно. Ти була чашею зла, якого тепер немає. Воно поховане у власній могилі. Але твоє покликання ніколи не зводилося до служіння злу і темряві. Ти народилася, щоби нести світло, дарувати його так, як дарує своє сяйво запалений ліхтар. Наразі я бачу перед собою незапалений ліхтар. Але хіба це означає, що я маю залишити його на пустельному острові, немов якийсь непотріб? Я відвезу тебе на Хавнор і скажу принцам Земномор'я: "Дивіться! В осідку Тьми я знайшов цю світлу дівочу душу. Прадавнє зло не змогло її здолати. Вона врятувала мене з могили і з'єднала воєдино уламки каблучки Ерет-Акбе, тож відтепер там, де раніше вирували чвари, запанують мир і злагода!"

— Я не хочу! — закричала Тенар. — Не зможу! Це неправда!

— А вже потім, — Гед провадив далі, стишивши голос, — я заберу тебе від принців і вельмож, бо серед них тобі й справді буде нудно. Ти надто молода і надто мудра. Я відвезу тебе на свою батьківщину, на острів Ґонт, до мого наставника Оґіона. Хоча він уже старий, проте має світлий розум і смиренне серце. Люди прозвали його Мовчуном. Оґіон живе у хатині серед височенних стрімчаків Ре-Альбі. Тримає кілька кіз і доглядає невеличкий сад. Щороку восени він сам-один подається в мандри навколо острова — блукає лісами, горами, долинами рік. Колись я жив у нього, ще коли був молодшим за тебе. Але, зрештою, мені забракло глузду залишитися там. Я пішов звідти, полюючи на зло, і таки вистежив його, авжеж... А ти прийдеш туди, щоби знайти притулок від зла, жадаючи свободи і спокою, щоби, зрештою, відшукати власний шлях у житті. І там твій ліхтар світитиме, не потривожений вітрами. Хіба ти не хочеш нарешті стати собою?

Між їхніми обличчями снували сірі клапті туману. Човен легенько погойдувався на хвилях. Навколо все ще стояла ніч.

— Гаразд, — погодилася Тенар, глибоко зітхнувши. І після тривалої паузи додала: — Швидше б уже дістатися туди...

— Все буде добре, крихітко!

— А ти хоча зрідка туди припливатимеш?

— Припливатиму, коли зможу.

Сяйво між ними згасло. Їх щільно оточила ніч...

* * *

Не раз сходило та заходило зимове сонце, не раз ясну погоду псували крижані вітри, доки "Світозор" дістався до Найдальшого моря. Спритно оминаючи торгові кораблі, Гед і Тенар перетнули жваві морські шляхи, минули Евалнорські протоки і, зрештою, прибули у Хавнорський порт.

Перед очима подорожан височіли білосніжні вежі славетного міста. На червоних дахах лежав сніг, а на щоглах сотень кораблів крижаним сяйвом виблискувала паморозь. Звістка про Гедове повернення неслася попереду їхнього човна, бо хто ж тут не знав червоного латаного-перелатаного вітрила "Світозора"? На засніженому березі зібрався велелюдний натовп, а в прозорому зимовому повітрі над головами хавнорців майоріли стяги.

Тенар у своїй чорній мантії непорушно сиділа на кормі човна. Час від часу вона позирала то на каблучку, що прикрашала її зап'ясток, то на строкату юрму, то на палаци, увінчані високими вежами. Та ось Тенар підняла свою руку вгору, і срібний браслет Ерет-Акбе заіскрився у сонячному промінні. З берега долинули радісні вигуки, які потонули у гомоні хвиль. Гед спрямував човен до причалу, і кільканадцять дужих рук ухопили линву, яку він кинув на пірс. Чаклун вистрибнув із човна і подав руку Тенар.

— Ходімо! — посміхаючись, мовив Гед, і Тенар, тримаючи його за руку, повагом рушила білими вулицями Хавнору. У цю мить вона була дуже схожою на дитину, котра повертається додому.

Зноски

1

Кабиця — яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь.

2

Слебезувати — читати, декламувати по складах.

3

Капітель — горішня частина колони, на яку спирається балка.

4

Лікоть — старовинна міра довжини, приблизно в півметра.

5

Мускус — дуже пахуча речовина рослинного або тваринного походження.

6

Штивний — негнучкий.

7

Шатня — те саме, що й гардероб.

8

Ляда — рухома покришка, дверцята, що прикривають отвір у середину чого-небудь.

9

Штаба — залізний засув, яким замикають двері.

10

Прозурка — невеличкий отвір, віконце для спостереження.

11

Вершок — давня міра довжини, що дорівнює 4,4 см.

12

Планшир — захисний обвід із дерев'яних брусів або сталевих полиць на борту човна.

Відгуки про книгу Гробниці Атуану - Урсула К. Ле Гуїн (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: