Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

- Це ...

- не треба! Не хочу знати імен! Ні твого, ні його. Мені зовсім нічого не треба знати! Такі правила..

- ох, добре….

Вона, звичайно, зраділа.

І тут до мене дійшло. Ох, так це дівчина, на тому фото, що я бачила, в мережі. Це була вона, а він, значить, значить, з якоїсь причини, втік від неї... ще й куди, а сюди в наше маленьке містечко! Ось же блін! І походу вона не знає, що він тут. Я мовчала, не знала, що робити, що казати.

- Ну що скажеш?

- Скажу, що він тебе не любить.

- Так, але я його люблю, і хочу, щоб він знову був зі мною!

- але це буде не з його волі.

- мені начхати! Я хочу його! і я отримаю його!

- Про результати ритуалу знаєш?

- Так!

- І про наслідки теж?

- Так!

- І все одно цього хочеш?

- Так! хочу!

Що ж, це звичайно небезпечно, навіть і для мене, тому що мене можуть засікти, як і моя мати, так і ВОНИ, але це і шанс, що Дідіков дасть мені спокій і поїде, а я повернуся до колишнього спокійного життя. І я відповіла:

- Ти знаєш, що воно робиться тиждень? Ну, це зілля...

- так знаю!

- Я можу подумати?

- Так! у тебе три дні! Інакше я почну із твоїх постійних клієнтів відьма! А потім, ну ти розумієш…

- добре…

- Ось моя візитівка, коли будеш готова, подзвони!

- добре!

- Тоді мені час ...

- я проводжу..

- Не варто, я знайду вихід!

- Як бажаєте леді Х…

- До дзвінка пані Нікітіна ...

- так…

І вона пішла, я залишилася так і сидіти, з фотографією Романа в руках.

З Олі говорити не хотіла, тож просто пішла до себе.