Пісня Сюзани: Темна Вежа VI - Стівен Кінг
Це було правдою. Ще ніколи, скільки пам’ятав себе Роланд, день не втікав так швидко йому крізь пальці. Рано, майже одразу по світанку, була битва з Вовками; потім там, на дорозі, – святкування перемоги й туга за полеглими (їх було на диво мало, як виявилося). Потім прийшло усвідомлення того, що пропала Сюзанна, ривок до печери, їхні знахідки там. Коли вони повернулися до місця битви на Східнім Шляху, вже перейшло за полудень. Більшість містян уже пішли звідти, радісно повели додому своїх врятованих дітей. Хенчик доволі легко погодився на цю нараду, але на той час як вони дісталися будинку священика, сонце вже схилялося до обрію.
«Ну, принаймні перепочинемо вночі», – подумав Роланд, сам не знаючи – втішатися цим чи журитися. Сон піде йому на користь, єдине що він знав напевно.
– Я слухаю уважно, – сказав Едді, але оскільки Роланд так і не прибирав руку йому з плеча, тож і відчув, як тремтить юнак.
– Якби ми навіть воліли вирушити туди зараз, нам не вдалося б переконати інших піти разом із нами, – сказав Хенчик.
– Ти їхній дін…
– Атож, так називаєш мене ти, я й сам гадаю, що, мабуть, ним і є, але це не наше слово, є-кен. У більшості випадків вони слідують за мною, до того ж вони пам’ятають про свій борг твоєму ка-тету за сьогоднішню роботу і готові віддячити вам будь-яким доступним їм способом. Але у темряві вони нізащо не підуть тією стежкою, та ще й до того заклятого місця. – Хенчик повільно й вельми переконливо хитав головою. – Ні, на таке вони не зважаться. Послухай, юначе. Ще до настання суцільної темряви ми з Кантабом можемо повернутися до Клану Червоної Стежини. І там ми запросимо чоловіків нашого народу до Темпи, у нас це те саме, що Зала зібрань у безпам’ятного племені. – Він скинув оком на Каллагена. – Благаю прощення, панотче, якщо це визначення для тебе образливе.
Каллаген неуважно кивнув, не підводячи погляду від книги, якої він так і не перестав крутити в руках. Книга була покрита прозорим пластиком, як це часто роблять з цінними першими виданнями. Позначена розчерком олівця на форзаці ціна становила $ 950. Усього лише другий роман якогось молодого автора. Він не міг зрозуміти, в чому ж полягає цінність цієї книжки. Якщо їм трапиться її хазяїн, чоловік на ім’я Кельвін Тауер, він його неодмінно про це розпитає. І то буде лише початок допиту.
– Ми пояснимо, чого саме ти хочеш, і закличемо волонтерів. Я гадаю, що з шістдесяти восьми чоловіків Клану Червоної Стежини всі, окрім хіба чотирьох-п’яти, зголосяться на допомогу – вони зосередять воєдино їхні сили. Це буде потужний кхеф. Це ж так буде по-вашому? Кхеф? Спільнота?
– Так, – відповів Роланд. – Спільнота води, кажемо ми.
– Та куди там поткнутися такій кількості людей до лазу в печеру, – сказав Джейк. – Це неможливо, навіть якщо половина їх всядеться на плечі іншій половині.
– Нема потреби, – сказав Хенчик. – Всередину ми направимо найпотужніших – тих, що ми їх звемо надсилачами. Решту можемо вишикувати вздовж стежки, пліч-о-пліч й вагадлом до вагадла. Вони будуть там завтра вранці раніше, ніж сонце торкнеться дахів. Я закладаюся на це своїм годинником.
– Нам ще сьогодні треба зібрати магніти й вагадла, – сказав Кантаб. На Едді він дивився знічено, з якимсь острахом. Юнак страшенно страждав, це було очевидно. А він же стрілець. Стрілець може пальнути раптом, але ніколи не зробить цього наосліп.
– Може так статися, що буде пізно, – промовив Едді, що сидів, похиливши голову. Та тут він скинув на Роланда своїми світло-карими очима. Тепер вони в нього потемнішали від виснаження й налилися кров’ю.
– Завтра може бути запізно, навіть якщо магія не розвіється.
Роланд відкрив було рота, але Едді підняв палець.
– Не кажи ка, Роланде. Якщо ти ще хоч раз скажеш ка, присягаюся, в мене голова вибухне.
Роланд стулив рота.
Едді обернувся до двох бороданів у темних, схожих на квакерські хламидах.
– Тож ви не впевнені, що магія триватиме довго, чи не так? Двері, які нам ще можна відчинити цієї ночі, можливо, від завтра залишаться для нас замкненими назавжди. І ніякі створені манні магніти й бомби-вагадла не зможуть їх прочинити.
– Атож, – сказав Хенчик. – Але твоя жінка прихопила з собою магічну кулю, і, наскільки ми можемо гадати, Серединний і Прикінцевий світи позбавились її.
– Я б продав власну душу, аби тільки повернути цю кулю сюди, взяти її до рук, – чітко промовив Едді.
Вочевидь, це шокувало всіх, навіть Джейк з Роландом відчули нестримне бажання сказати Едді, що той мусить відіграти назад, не промовляти ці слова. Надто потужні сили протидіяли їм у пошуках Вежі, темні сили, а Чорна Тринадцятка була їх найвиразнішим сіґулом. Корисним в інших випадках можна також скористатися на шкоду, і в райдужних звивинах ховаються свої зловмисні чари, а в Тринадцятці їх найбільше. Вони, либонь, у ній і зосереджені. Навіть якби їм дісталася ця куля, Роланд ладен був битися, аби лиш вона не потрапила до рук Едді Діна. У його теперішнім стані жалобної відстороненості куля б його або знищила, або за кілька хвилин перетворила на свого раба.
– І камінь пив би, аби мав рота, – озвалася Роза різко, аж усі здригнулись. – Едді, облишмо питання магії, згадай ту стежку, що веде вгору. Та уяви собі п’ять дюжин чоловіків, чимало з них старі люди, віком майже як Хенчик, а ще серед них пара сліпих, мов кажани, і подумай, як вони дертимуться туди в темряві.
– Валун, – додав Джейк. – Пам’ятаєш той валун, повз який треба протиснутися по слизькому краєчку провалля?
Едді похмуро кивнув. Роланд бачив, як він намагається погодитися з тим, чого не в змозі змінити. Навпомацки схиляється до здорового глузду.
– Сюзанна Дін теж стрілець, – зауважив Роланд. – Вона й сама зуміє подбати про себе якийсь час.
– Не думаю, щоб Сюзанна могла зараз втілювати самостійні рішення, – відповів Едді. – І тобі це теж зрозуміло. Врешті-решт, це дитина Мії, і Мія триматиме все під контролем, поки ця дитина – її малюк – не народиться.
Раптом Роланда осяяло, і, як уже не раз траплялося впродовж довгих років, його інтуїція виявилася правдивою.
– Вона могла всім керувати, коли вони йшли звідси, але там вона може й не втримати керування.
Нарешті, підвівши очі від книги, яка так вразила його, заговорив Каллаген:
– Чому
