Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Террі Гудкайнд

Від однієї думки, що чоловік може померти, у неї тряслися коліна.

Увійшовши в невеликий передпокій, Оуен неголосно постукав у двері.

Яскраве світло від свічок проникло з кімнати, коли двері відчинилися. На порозі стояв сивочолий чоловік. Він мить дивився перед собою, потім його очі округлилися:

— Оуен?

Келен не думала, що чоловік відкриє двері. Не давши йому подумати про це, Річард штовхнув двері і ввійшов у кімнату. Чоловік швидко зник з його шляху.

— Сторож на дверях. — Лорд Рал підкликав Кару. — Жоден з цих людей не повинен вийти, поки я не скажу.

Морд-Сіт кивнула і зайняла позицію з іншого боку дверей.

— Що це означає? — Зажадав у Оуена відповіді один з чоловіків, з страхам поглядаючи на Річарда і Келен.

— Великий Розмовляючий, це життя, від імені якої ми говоримо з вами.

Приміщення освітлювалося свічками. Півтори дюжини чоловіків сиділи на килимках, потягуючи чай або відкинувшись на подушки, покладені уздовж стін. Раптово настала тиша.

Кам'яні стіни приміщення були нічим іншим, як внутрішнім фундаментом будівлі. Кам'яні стовпи, які двома лініями сходилися до центру кімнати, підтримували важкі балки майже над головою Річарда. Ніяких прикрас не було. Кімната виглядала як звичайний підвал, злегка облаштований для більшої зручності зібраних тут людей за допомогою килимків і подушок. На простих дерев'яних столах в дальньому кінці кімнати стояли канделябри. Кілька людей схопилися.

— Оуен, тебе вигнали, — суворо проголосив один із них. — Що ти тут робиш?

— Благородний Розмовляючий, ми всі і так самі останні вигнанці. — Оуен вказуюче простягнув руку. — Ось мої друзі з далекої країни Д'хара.

Келен, розправляючи на плечах Оуена сорочку, прошипіла йому на вухо: «Протиотрута».

Оуен заспокійливо кивнув. Розмовляючі з обуренням спостерігали, як він йде через кімнату в дальній правий кут. Хлопець потягнув один з каменів на рівні грудей і став розхитувати його з сторони в сторону. Річард підійшов і допоміг йому.

Нарешті Оуен вирішив, що досить розхитав важкий блок, щоб вийняти його на необхідну відстань, відсунув його і дістав з-за нього пляшечку. Не гаючи часу він передав її Річарду.

Хворий витягнув пробку, і Келен вловила аромат кориці. Річард залпом випив вміст.

— Ви повинні піти геть, — грізно сказав один з Розмовляючих. — Ви — небажані гості.

— Ми повинні побачити Мудрого, — не відступив Оуен.

— Що!

— Солдати Ордена прийшли на наші землі. Він вбивають і мучать наших людей. А деяку частину забирають.

— З цим нічого не можна поробити, — відповів один з Розмовляючих, з червоним від гніву і сорому обличчям. — Ми робимо все, що ми повинні, заради продовження життя наших людей. Ми робимо все, що повинні, заради запобігання насильству.

— Ми вже зупинили насильство, — заперечив Оуен. — Принаймні, в нашому місті. Ми вбили всіх людей Ордена, які тримали нас у страху, гвалтували, катували і вбивали наших людей. Тепер наші люди вільні. Всі бандакарці повинні продовжувати битися і звільнити інших. Це ваш обов'язок направити людей і не дати їм змиритися з рабством.

Розмовляючі обурено загомоніли.

— Ми не слухатимемо подібних промов!

— Давайте розповімо про це Мудрому. Подивимося, що він скаже!

— Ні. Мудрий не побачить вас! Ніколи! Ви повинні піти геть!

Один з Розмовляючих зі злістю схопив Річарда за сорочку, намагаючись виштовхати його.

— Це все через тебе! Ти чужинець! Дикун! Один з неосвічених! Ти сієш ці дурні ідеї серед наших людей! — Він старався з усіх сил. — Ти схиляєш наших людей до насильства!

Річард схопив його за талію, ривком розвернув і вдарив під коліна. Чоловік закричав від болю і зігнувся. Не відпускаючи, Річард притиснув його вниз.

— Ми ризикуємо життям, щоб допомогти твоїм людям. Твої люди не освічені, вони такі ж, як всі інші. І ти вислухаєш нас. Цієї ночі вирішиться твоє майбутнє і майбутнє твого народу.

Послабивши хватку, Річард відштовхнув чоловіка і підійшов до входу.

— Кара, іди скажи Томові, щоб допоміг тобі привести сюди всіх інших, — відчинивши двері, велів він. — Думаю, краще нам всім бути тут.

Дівчина побігла нагору, щоб передати наказ усім зібратися в підвалі «палацу». Тим часом Річард наказав Мудрим відійти до задньої стіни.

— Ти не маєш права робити це, — заперечив один з них.

— Ви представляєте інтереси людей Бандакара. Ви їх лідери, — оголосив Річард. — Прийшов час вам взяти відповідальність на себе.

За його спиною люди почали входити в приміщення. Через деякий час всі вони в повному мовчанні розмістилися по кімнаті. Підвал був досить великий і просторий, щоб вмістити всіх людей Оуена. Келен побачила серед них і незнайомі обличчя. Але вона добре знала природу цих людей. До того ж Кара пропустила їх, тому Келен не думала, що вони становлять загрозу.

Розмовляючі теж застигли і в напруженому мовчанні спостерігали за подіями.

— Ці люди родом з міста Уілтертон, — показав їм Річард на мовчазних прибулих. — Вони лицем до лиця зіткнулися з правдою про те, що сталося з їх народом. Ці люди не зазнали жорстокого пригнічення, не стали жертвами. Але вони хочуть бути вільними.

— Ідея свободи абсурдна, — заперечив, задихаючись від люті, один з Розмовляючих з вузьким виступаючим підборіддям. — Вона тільки дає людям право проявляти свій егоїзм. Розумна людина, що піклується про благополуччя освіченого людства, повинна відкидати аморальну концепцію «волі», оскільки вона є не що інше, як себелюбство.