Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Террі Гудкайнд

Кілька людей з їхнього загону чекали неподалік. По їхніх очах Келен бачила, що їм страшно знаходитисятися в місті, яке контролюють солдати Імперського Ордена. Вона поки не знала, що їм з Річардом треба робити заради звільнення цих людей, але збиралася знайти потрібний спосіб. Це не був жест відчаю з її боку. Не важливо, по чиїй волі Мати-Сповідниця прийшла сюди, але ці люди не будуть страждати і вмирати в лабетах Ордену.

У сірому світлі сутінків очі Річарда виглядали сталевими. Він підштовхнув Дженнсен ближче.

— Чому б тобі і Тому не залишитися тут, разом з Бетті, і постерегти. Встаньте під сходами, в тіні балкона. Якщо побачите солдатів, дайте нам знати.

— Я випущу Бетті пастися на траву, — кивнула дівчина. — Якщо патруль пройде, це буде виглядати природніше.

— Тільки не показуйся їм на очі, — застеріг він. — Якщо солдати помітять молоду жінку, то схоплять без коливань.

— Не турбуйтеся, лорд Рал. Я догляну, щоб вона не висовувалася, — заявив Том, входячи у двір. — Я наказав людям розсипатися, так що вони не будуть привертати багато уваги.

Келен і Кара пішли слідом за Річардом і Оуеном до будівлі. На сходах Оуен зупинився, побачивши, як Річард замість сходів пішов до дверей.

— Нам сюди, лорд Рал.

— Знаю. Почекайте, поки я перевірю приміщення зсередини і упевнюся, що все чисто.

— Але там тільки порожні кімнати, в яких іноді збираються люди.

— У будь-якому випадку, я хочу впевнитися. Кара, чекай тут з Келен.

Келен пішла за Річардом до дверей:

— Я йду з тобою.

Кара наступала їй на п'яти:

— Якщо ти хочеш перевірити кімнату, то ми можемо піти з тобою.

Глянувши в очі Келен, Річард не став сперечатися.

— Іноді… — почав він, подивившись на Кару.

Морд-Сіт обдарувала його непокірною посмішкою:

— Без мене ти не будеш знати, що робити.

Келен бачила, що коли чоловік відвернувся до дверей, то не зміг стримати усмішки. Її серце підстрибнуло від цієї посмішки. І тоді вона відчула раптове співчуття до Кари, знаючи, як тій не вистачає генерала Мейферта, що залишився з армією на півночі Д'Хари. Келен знала, що Морд-Сіт рідко піклувалася про кого-небудь так, як Кара дбала про Бенджаміна. Дівчина не зізналася б у цьому і сама собі, ставлячи на перше місце бажання захистити Річарда і Келен.

Коли вони з Карою були з армією, Келен виправила одного молодого чоловіка, тоді ще капітана, в генерали після битви, в якій вони втратили велику кількість офіцерів. Цим капітаном був Бенджамін Мейферт. З тих пір він був командувачем усієї їх армії. Хоча Мати-Сповідниця вірила в його сили і мужність, вона все ж турбувалася про нього, як, без сумніву, турбувалася і Кара. Келен хотіла б знати, чи побачать вони знову молодого генерала.

Річард, штовхнувши, відкрив двері і заглянув у темну кімнату за нею. Кара з ейджем в руці розсунула стоячих на порозі і пройшла всередину першою, бажаючи переконатися, що небезпеки немає. Келен йшла за Річардом. З кожного боку кімнати розташовувалося по двоє дверей. У дальньому кінці кімнати були двері з маленьким віконцем.

— Що там? — Прошепотіла Келен, коли Річард підійшов до вікна.

— Вулиця. Бачу декого з наших.

По дорозі назад Річард перевірив двері з одного боку, а Кара — інший. Всі кімнати виявилися порожні, як і говорив Оуен.

— Можливо, це підходяще місце, щоб заховати наших людей, — сказала Кара.

— Я про це вже думав, — кивнув Річард. — Ми можемо наносити удари звідси, перебуваючи прямо в серці ворога, а не ризикувати, кожен раз перелазячи через стіни.

Не дійшовши до задніх дверей, лорд Рал раптово похитнувся, прихилившись плечем до стіни, а потім опустився на коліно. Келен і Кара ледве встигли підхопити його, щоб він не впав і не розбив обличчя.

— У чому справа? — Тривожно прошепотіла Кара.

Річард мить мовчав, перечікуючи хвилю болю, яка накотилася знову. Його пальці так боляче стиснули руку Келен, що її очі наповнилися слізьми, але вона змусила себе мовчати.

— Я тільки… У мене на мить закрутилася голова, — він пихтів, намагаючись відновити дихання. — Мабуть, від темряви.

Пальці ослабли хватку.

— Друга стадія. Оуен це так називав. Він говорив, що друга стадія — запаморочення, — сказала Келен. Річард в темряві подивився на неї.

— Я в порядку, — він спробував заспокоїти дружину. — Треба тільки дістати протиотруту.

Оуен, який чекав в тіні під сходами, почав спускатися, як тільки вони повернулися. Біля підніжжя драбини він штовхнув двері і озирнувся.

— Вони все ще тут, — з полегшенням вимовив чоловік. — Розмовляючі ще тут — я впізнав їхні голоси. І Мудрий повинен бути з ними. Вони не перейшли в інший секретний палац, як я боявся.

Оуен сподівався що Великі Розмовляючі погодяться допомогти звільненню їх народу від Ордена. Після того як вони одного разу відмовили в допомозі, Келен не думала, що вони погодяться на цей раз, але ж Оуен і його люди теж спочатку не погоджувалися боротися. На думку Оуена, варто Раді Розмовляючих переконатися в підтримці простих людей, як це сталося в їхньому місті, Уїлтертоні, вони побачать, що у бандакарців є реальний шанс знову стати вільними. І тоді Рада стане обговорювати план боротьби і брати участь в його реалізації. Багато людей з їхнього загону поділяли впевненість Оуена, що допомога Розмовляючих вже у них в руках.

Келен вважала, що у них зараз є куди більш важливе завдання, ніж бесіда з політиками. Вона передбачала, що може виявитися,