Небезпека у лісі! - Страгозорый
Драконікс замовчав, і більше нічого мені не казав. Я не став розпитувати його ще про щось, гадаючи, що на цьому наша розмова вже закінчилась.
..
..
..
..
..
Коли поступово настав ранок, мене розбудив батько, легенько штовхнувши і тихо сказавши:
— Прокидайся.
Я повільно відкрив очі, після сну не розуміючи, що відбувається. Спробував подивитися по сторонах, але усе довкола було темним. Якби я міг у цій темряві побачити хоч щось, все одно усе після сну ще було трохи мутним, і я не одразу збагнув би, же з'явився знову.
— Що відбувається? - Тихо запитав я, підіймаючись з місця й трохи протираючи очі. Нарешті прокинувшись повністю, я запитав знову, але більш невдоволено: - Ще мало хто прокинувся, на що мене так рано будити? Я міг би поспати ще трохи...
— Усі вже давно прокинулися, тільки ти спиш.
Я трохи примружився, після глибоко вдихнув. Чорт. Я знову не помітив, як час пройшов досить швидко, і що я знову в реальному світі. Треба буде спробувати навчитися не питати у батьків після сну, що відбувається і де я опинився. Це може визвати підозри.
— Лург чекає тебе після того, як ти поснідаєш. - Мовив батько, збираючись виходити з печери. - Не барись.
А я вже й забув, що сьогодні у мене перший урок з радником. Як же не хочеться йти. Хочеться ще хоч трохи поспати, бо чомусь зараз я відчуваю себе трохи втомленим. Можливо, це через те, що я уві сні зміг знову потрапити до минулого провідника.
Я поспішив вийти з кубла за батьком. Розім'явши кінцівки, швидко поснідав, і відправився до кубла шаманів, сподіваючись застати Лурга там. Тинятись по усьому лісу, шукаючи шамана, який вирішив чомусь саме зараз піти назбирати лікарських трав мені не дуже хотілось.
Але шукати не довелось. Чоловік перебирав руками якісь корінці, інколи зупиняючись, щоб по формі зрозуміти, який саме він зараз тримає. Я ледь стримався, щоб не гмикнути. Ніби він може по формі зрозуміти, від якої рослини корінь він тримає. Вони ж майже однакові!
Чоловік на декілька секунд зупинився в роботі, подивившись на мене.
— Готов? - Запитав він, і його голос відлунням прокотився по доволі великій печері.
— В принципі, так. Тільки я трохи нерозумію, нащо це мені. Я не збираюсь ставати у майбутньому шаманом. - Додав зтиха я, коли разом з чоловіком вийшов до лісу.
— Колись я вчив твою мати й ще деяких лісодвоногів, щоб вони змогли захистити себе й табір. Тому не обов'язково становитися шаманом, щоб вчитися чомусь новому.
Коли ми знайшли не зайняту галявину довкола чогось схожого на тростину, але давно спалену спекою, навчання почалось. Чоловік став напроти мене й мовив:
— Для початку, покажи або розкажи мені, що ти вмієш.
