Небезпека у лісі! - Страгозорый
Пройшло вже декілька днів з того моменту, як я почав навчати Ластівку мові амфігорів. Я розповідав і вчив її тому, що знав сам. Намагався бути якомога кращрм наставником і поясняв деякі важкі для розуміння моменти набагато детальніше, приділяючи їм більше уваги.
Дівчина ж у свою чергу як то кажуть «ловила на льоту». В неї була доволі непогана пам'ять, тому вже через пару днів вона могла скласти декілька легких слів. Я пишався нею.
Батьки ще продовжували намагатись зрозуміти, чому на землі лежать ті камені з дивними символами, але їм вже допомагав Лург.
Одного разу, гуляючи по лісу, дівчина звернула увагу на щось дивне. Потягнувши мене туди за руку, вона кинула:
— Пішли!
Я особливо не сперечався, бо мені й самому було цікаво, що ж такого Ластівка побачила в гущавині лісу через дорогу. Ми вийшли на галявину, де лежали ті камені з невідомими символами. Схоже, батьки встигли їх розкласти в обережне - наскільки це було можливо, - коло, всередині якого явно знаходилось щось. І це щось якраз так і світилося дивним червоним світлом.
Я трохи здивувався від цього. Чи треба було так? Може, батьки зробили щось?
Коли ми підійшли трохи ближче, я відчув, наче мене туди щось затягує. Вперши ноги в землю, я подивився на дівчину й запитав:
— Ти теж це відчуваєш?...
Ластівка подивилась на мене у відповідь і кивнула головою. Різко, дівчину відірвало від землі й потягнуло до червоного світла. Я, швидко схаменувшись, використав енергію вітру й потягнув подругу до себе. Але коли я відволікся, і мене теж відірвало, наче відчувши мою секунду вразливість.
Коли я спробував знову врятувати, але вже нас обох, я боляче вдарився головою об один з каменів. І едине, що я встиг останнім побачити, це те, як дівчина в останній раз спробувавши боротися, була поглинута червоним світлом разом зі мною.
{Від автора}
Ось і завершилася перша книга вже третього (я в шоці, що це вже третій) циклу. Зовсім скоро я спробую викласти другу книгу. А якщо більш точно, то або сьогодні, або завтра. Також можливо в найближчий час почну писати нову історію. Тільки дочекайтесь, я спробую вас порадувати :)))
Кінець
