Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Поверх оглушливого гамору юрби Келен час від часу могла розчути непристойні обіцянки переможцям, які вигукували деякі жінки стоячи неподалік біля межі поля, коли гравці пробігали поруч.

Зазвичай жінки подібної поведінки, які вели себе в подібній манері серед чоловіків Ордена, не довго залишалися вільними, але зараз солдат багато більше цікавила гра на полі. Така поведінка жінок лише підливало масла у вогонь бушуючої навколо атмосфери. Все це було складовою частиною гри ДжаЛайдін.

Коли Ніккі протиснулася досить близько, Джилліан дотяглася і торкнулася її руки.

— З тобою все гаразд? — Вона промовила пошепки, але щоб її можна було розчути серед шуму натовпу. — Ми так хвилювалися за тебе!

Обнявши долонями щоки дівчинки, Ніккі коротко посміхнулася і кивнула у відповідь.

— Він щось замишляє, — придихано вимовила Ніккі, поближче нахилившись до Келен.

— Я знаю.

— Напевно це спроба дати тобі шанс втекти. Я зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти тобі. Будь готова.

З нашийником на шиї Келен не знала, як їй може представитися шанс втекти. І все ж, у неї піднявся настрій, нехай навіть вона вважала, що все це абсолютно нереально.

В той час, як Келен не вірила, що буде мати який-небудь реальний шанс врятуватися, тим не менш, це могло б виявитися спробою, варіантом, чимось таким, що дозволить врятуватися іншим.

Коли Ніккі в черговий раз озирнулася навколо, Келен лише злегка відвела свою руку, приховуючи щось в долоні.

— Ось. Візьми це.

Варто було Ніккі насупитися, як Келен лише на мить повернула руку, щоб Ніккі могла помітити ручку ножа. Ніж був затиснутий в долоні і був захований під рукавом сорочки.

— Залиш у себе, — промовила Ніккі. — Він тобі може пригодитися.

— У мене є ще два.

Ніккі на мить здивовано глянула на неї, а потім кивком голови дала зрозуміти, що Келен потрібно віддати нож Джилліан. Джилліан злегка відтягнула свій полог плаща, достатньо для того, щоб показати Ніккі ніж, який Келен вже роздобула для неї.

Ніккі перевела погляд на Келен.

— Ножі — не моя стихія.

— Це не важко, — відповіла Келен, вкладаючи нож в руку Ніккі. — Коли настане відповідний момент, варто лише різко увіткнути лезо в життєво важливий орган того, хто тобі дійсно не сподобався.

Сині очі Ніккі крадькома подивилися на Джегана.

— Думаю, у мене є такий на прикметі.

Келен прийшла до висновку, що Ніккі, яка зараз висвітлювалася теплим світлом факела, з її білявим волоссям, спадаючим на сильні плечі — швидше за все була найкрасивішою жінкою, яку їй доводилося коли-небудь бачити.

Але вона була не просто красивою. Незважаючи на ті неподобства, що їй довелося перенести від Джегана, вона як і раніше залишалася безстрашною. Вона володіла внутрішньою гідністю, шляхетністю.

— Він — Річард Рал? — Запитала Келен.

Пильний погляд блакитних очей Ніккі повернувся до Келен.

— Так.

— Що він тут робить?

Ніккі посміхнулася куточками губ.

— Він — Річард Рал.

— І ти знаєш, що він замишляє?

Лише злегка, майже непомітно Ніккі повела головою по сторонах і уважно оглянула охорону, щоб переконатися, що жоден з них не звертає ніякої уваги на них. Крізь проміжки між стражниками вони побачили пробігаючих мимо гравців, розфарбованих дикими червоними символами.

— Там сам Річард? — Запитала Джилліан.

Ніккі кивнула.

— Чому ти в цьому переконана? Я маю на увазі, під всім цим забарвленням, як ти можеш бути впевнена в цьому? Я знаю Річарда, але не можу однозначно сказати, що це він.

Ніккі мигцем глянула на Джилліан.

— Це він.

В її тоні звучала така тверда впевненість, що не залишалося ніяких приводів для подальших розпитувань. Келен зрозуміла, що Ніккі буде здатна розгледіти його навіть в непроглядній темряві.

— Звідки він мене знає? — Задала вона чергове терзаюче її питання.

Ніккі знову звернула погляд на Келен і в перебігу довгої миті не відривалася від її очей.

— Це не те місце, де ми могли б поговорити про це. Просто будь готова.

— До чого? — Не відступала Келен. — Ти знаєш, що він зібрався зробити? Ти знаєш, що він буде робити?

— Якщо я знаю Річарда, то чекаю, що він почне війну.

Келен моргнула від несподіванки.

— Абсолютно один?

— Якщо доведеться, то й один.

А на полі в цей час команда імператора забила гол перед самим сигналом рогу, сповіщаючим про кінець їх тайму. Натовп збожеволів. Келен здригнулася від реву, що послідував за цим. Поступово рев зів'яв.

Команда Річарда відставала на одне очко.

Очікуючи, поки гравці займуть свої місця і прозвучить гудок рогу, щоб почати гру команди Річарда, вся юрба зайшлася в глибокому, різкому, ритмічному вигуку. Скандування супроводжувало кожен клич тупотом ніг.

— Хууу — ух! — Удар ніг.

— Хууу — ух! — Удар ніг.

— Хууу — ух! — Удар ніг.

Виглядало так, наче весь світ робив крок з кожним цим Хууу-ух. Земля здригалася від кожного удару. Навіть Джеган разом зі своєю імператорською вартою приєднався до цього тупоту.

Це надавало ночі моторошний, дикий, первісний стан, немов все цивілізоване було відкинуте від видовища неприборканої дикості.

Прихильники команди імператора просто вирували у вимозі швидше прикінчити претендентів, ніж дозволити їм виграти. У свою чергу, прихильники команди Річарда вимагали, щоб вони розтрощили тих, хто встане на їх шляху. Рик натовпу закликав до крові.

Настав час останнього періоду матчу. Або команда Річарда заб'є переможний гол у цьому