Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Гаррі уявив, що сказали б дядько Вернон і тітка Петунія, якби він спробував обговорити з ними свою майбутню чаклунську кар'єру. Хоч не можна сказати, що йому бракувало порадників: Персі Візлі був радий поділитися своїм досвідом.
- Гаррі, все залежить від того, чого ти хочеш досягти, - пояснював він. - Завжди варто вчасно подумати про майбутнє, тому я раджу тобі вивчати віщування. Дехто каже, ніби несерйозним вибором є маґлологія, але особисто я вважаю, що чарівники повинні добре знати немагічну громаду, а надто, коли збираються з ними співпрацювати, - візьми мого батька - він постійно мусить мати справу з маґлами. А мій брат Чарлі завжди любив працювати на свіжому повітрі, тому й вирішив вивчати догляд магічних істот. Відчуй, до чого тебе найдужче тягне.
Але Гаррі відчував, що його тягнуло тільки до одного - до квідичу. Зрештою, він вибрав ті самі предмети, що й Рон: коли в нього щось не вийде, поруч завжди буде приятель, який йому допоможе.
*
У наступному матчі з квідичу Ґрифіндор зустрічався з Гафелпафом. Вуд наполягав на щоденних тренуваннях після вечері, тож Гаррі майже не лишалося часу на щось інше, окрім квідичу й домашніх завдань. Чи то через дедалі плідніші тренування, чи через відсутність постійних дощів, але йдучи до спальні напередодні суботнього матчу, Гаррі відчував, що шанси Ґрифіндору здобути кубок з квідичу ще ніколи не були кращими.
Але його бадьорий настрій тривав не довго. Нагорі на сходах, які вели до спальні, він зіткнувся з розгубленим і вкрай приголомшеним Невілом Лонґботомом.
- Гаррі, я не знаю, хто це зробив! Я зайшов і бачу...
Боязко поглядаючи на Гаррі, Невіл штовхнув двері до спальні.
Усі речі з Гарріної валізи були розкидані по кімнаті. На підлозі валялася розірвана мантія. З ліжка зірвали білизну, а з тумбочки хтось витяг шухляду і все, що в ній було, висипав на матрац.
Ошелешений Гаррі підійшов до ліжка, наступаючи на вирвані сторінки «Трапези з тролями».
Коли вони з Невілом почали знову застеляти ліжко, до спальні увійшли Рон, Дін і Шеймус.
- Що тут таке, Гаррі? - голосно запитав Дін.
- Не уявляю, - відповів Гаррі. Рон тим часом оглядав мантію. Усі кишені були вивернуті.
- Хтось тут щось шукав, - сказав Рон. - Нічого не пропало?
Гаррі почав збирати свої речі, кидаючи їх у валізу. Лише коли жбурнув туди останню з Локартових книжок, він зрозумів, чого бракувало.
- Пропав щоденник Редла, - сказав він упівголоса до Рона.
- Що?
Гаррі кивнув головою на двері до спальні, і Рон вийшов з кімнати слідом за ним. Вони побігли до напівспорожнілої ґрифіндорської вітальні й сіли біля Герміони, яка самотньо читала книгу «Як розуміти стародавні руни».
Герміона була вражена новиною.
- Але ж... украсти міг тільки ґрифіндорець! Більше ніхто не знає нашого пароля!
- Саме так, - погодився Гаррі.
*
Наступного ранку, коли вони прокинулись, їх привітало яскраве сонячне світло й легенький свіжий вітерець.
- Ідеальні умови для квідичу! - завзято вигукнув Вуд за ґрифіндорським столом, накладаючи яєшню на тарілки своїх гравців. - Гаррі, на, бери, тобі треба добре підкріпитися.
Гаррі розглядав ґрифіндорський стіл, навколо якого тіснилися учні, й думав, чи не сидить десь поміж ними новий власник Редлового щоденника. Герміона наполягала, щоб він повідомив про крадіжку, але Гаррі ця думка не подобалась. Довелося б розповісти комусь із учителів про щоденник - а хто тепер пам'ятає, за що Геґріда вигнали зі школи п'ятдесят років тому?
Гаррі не хотів ворушити ті давні події. Коли він вийшов з Великої зали разом з Роном і Герміоною, щоб узяти квідичну форму, до всіх його тривог додалася ще одна, і то дуже серйозна. Тільки-но він поставив ногу на мармурову сходинку, як почув знову:
- Цього разу я вб'ю!.. Розірву!.. Пошматую!..
Гаррі зойкнув, а Рон з Герміоною злякано відсахнулися від нього.
- Голос! - сказав, озираючись, Гаррі. - Я щойно чув його знову! А ви?..
Вирячивши очі, Рон похитав головою. А от Герміона ляснула себе долонею по чолі.
- Гаррі, я, здається, зрозуміла! Я мушу піти в бібліотеку!
І вона побігла сходами нагору.
- Що вона зрозуміла? - розгублено мовив Гаррі. Він і далі озирався, аби з'ясувати, звідки лунав той голос.
- Те, чого не розумію я, - похитав головою Рон.
- Але чому вона побігла до бібліотеки?
- Бо це Герміонин стиль, - знизав плечима Рон. - Коли сумніваєшся - біжи в бібліотеку.
Розгублений Гаррі стояв і прислухався, чи не почується знову той голос, проте з Великої зали за його спиною вже виходили, поспішаючи на стадіон, учні, які голосно перемовлялися.
- Мабуть, рухайся, - порадив Рон. - Уже майже одинадцята, скоро початок.
Гаррі побіг до ґрифіндорської вежі, схопив «Німбус-2000» і приєднався до великої юрби, що сунула на матч. Проте думками він і далі був у замку, де чувся той безтілесний голос. Надягаючи в роздягальні яскраво-червону форму, заспокоював себе тим, що всі зараз прийшли сюди, щоб дивитися гру.
Команди вийшли на поле під бурхливі оплески. Олівер Вуд облетів стовпи, щоб розігрітися, а мадам Гуч витягла м'ячі. Гафелпафці, у яскраво-жовтій формі, збилися докупи, щоб востаннє обговорити тактику гри.
Гаррі вже сідав на мітлу, як раптом на поле вибігла професорка Макґонеґел з величезним пурпуровим мегафоном у руках.
Гарріне серце каменем зірвалося додолу.
- Матч відміняється! - гукнула професорка Макґонеґел у мегафон, і переповнені трибуни зірвалися обуреними вигуками і гулом. Розгублений Олівер Вуд приземлився й побіг до професорки Макґонеґел, забувши навіть злізти з мітли.
- Але ж, пані професорко! - вигукнув він. - Ми мусимо грати! Кубок!.. Ґрифіндор!..
Професорка Макґонеґел не звертала на нього уваги, вона й далі кричала в мегафон:
- Всім учням негайно повернутися до своїх гуртожитків! Там ви отримаєте подальшу інформацію! Будь ласка, якомога швидше!
Вона опустила мегафон і підкликала до себе Гаррі.
- Поттере, тобі краще піти зі мною.
Не розуміючи, в чому його підозрюють тепер, Гаррі побачив, як з розбурханого натовпу вискочив
