Учень убивці - Робін Хобб

Гален ще міцніше вчепився йому в плече, і несподівано це все обернулось на якийсь вир, що намагався висмоктати з Веріті все, спустошити його. Залишилось не так багато. Його Скілл став сильнішим, бо Веріті дозволив йому так швидко взяти в себе чимало сили. Інший би приберіг частину її, щоби врятуватися. Але Веріті щодня бездумно витрачав її, відганяючи червоні кораблі від наших берегів, тому сили для церемонії зосталося зовсім мало, а Гален зараз поглинав її, стаючи все сильнішим. Я вчепився у Веріті, відчайдушно намагаючись зберегти його силу. «Веріті! — закричав я. — Мій принце». Я відчув, як він на мить зібрався з силами, але його очі почали затуманюватись. Я відчув його тривогу, бо він зів’яв і вхопився за стіл. Підступний Гален не відпускав його, але схилився над принцом, коли той опустився на одне коліно, і запопадливо бурмотів:

— Мій принце? З вами все добре?

Я передав Веріті всю свою силу, не очікуючи, що у мене її стільки. Я відкрився й відпустив її. Так робив Веріті, коли його торкалися Скіллом. «Візьми всю. Все одно я помру. А ти завжди добре до мене ставився, коли я був дитиною», — я почув ці слова так виразно, наче промовив їх уголос. Смертельний ланцюг обірвався, а Веріті почав наливатися моєю силою. Він раптом став дужим і лютим, як звір.

Веріті схопив Галена за руку. Той розплющив очі.

— Зі мною все добре, — вголос промовив він до Галена, піднявся й обвів поглядом кімнату. — Але я турбуюся за тебе. Здається, ти весь тремтиш. Ти впевнений, що достатньо сильний для цього? Не треба братися за те, чого не подужаєш. Подумай про наслідки.

І, як садівник, що висмикує бур’ян, Веріті всміхнувся й витягнув усю силу зі зрадника. Гален упав, хапаючись за груди. Він обернувся на оболонку, що лише зовні нагадувала людину. Присутні кинулися, щоб допомогти йому, але Веріті, який відчував прилив сил, підняв очі до вікна і спрямував свої думки далеко від Оленячого замку.

«Августе, слухай уважно. Попередь Регала, що його зведений брат мертвий, — Веріті ревів, як морські хвилі, і я відчув, як Август здригнувся від сили його Скіллу. — Гален був занадто марнославний. Він намагався здійснити те, що йому було не під силу. На жаль, бастард королеви не вдовольнився тим становищем, яким вона його нагородила. І, на жаль, мій молодший брат не зміг відмовити свого зведеного брата від його недоречних честолюбних планів. Гален злетів занадто високо. Нехай мій молодший брат зробить висновки, куди може привести така нерозважливість. Ще, Августе: передай це Регалу віч-на-віч. Мало хто знав про те, що Гален був бастардом королеви та зведеним братом Регала. Я впевнений, що він би не хотів скандалів, які б заплямували його ім’я та ім’я його матері. Варто добре зберігати такі сімейні таємниці».

Потім Веріті через нього зв’язався з Кеттрікен. Це було зроблено з такою силою, що Август упав на коліна. Я відчував його спроби бути ніжним. «Я чекаю на тебе, моя королево-в-очікуванні. Присягаюся своїм іменем, що я геть непричетний до смерті твого брата. Я не знав про це і поділяю твою скорботу. Я не хочу, щоб ти їхала до мене, думаючи, що мої руки в крові твого брата». Серце Веріті, яке він відкрив для неї, сяяло яскраво, як діамант. Тепер вона знає, що її не віддають заміж за вбивцю. Веріті самовіддано став вразливим для Кеттрікен, повністю довіряючи їй, щоб дістати її довіру. Вона похитнулась, але встояла, а Август знепритомнів. Зв’язок зник.

Після того Веріті знову зв’язався зі мною: «Відпусти, Фітце. Це забагато, ти помреш. Відпусти!» Він схопив мене, як ведмідь, і я повернувся у своє спокійне незряче тіло.

Розділ 24

Наслідки

У Великій бібліотеці у Джампі є гобелен. Подейкують, що на ньому зображено гірську дорогу в Дощові нетрі. Як і на багатьох картах та у книжках цього народу, ці відомості, які вважаються такими цінними, зашифровані у вигляді загадок та ребусів. Посеред інших зображень на гобелені вишито постать темноволосого смаглявого чоловіка міцної та мускулистої будови. Він тримає червоного щита, а в кутку навпроти сидить істота із золотистою шкірою. Цю частину гобелена добряче побила міль, та все ж таки можна роздивитися, що, враховуючи масштаб килима, вона набагато більша за людину і, ймовірно, в неї є крила. Згідно з легендами Оленячого замку, король Вайздом шукав країну Старійшин і знайшов її, пішовши таємною стежкою крізь Гірське королівство. Можливо, ці постаті і є Старійшиною та королем Вайздомом, а на гобелені зображено дорогу до країни Старійшин у Дощових нетрях, яка пролягає крізь Гірське королівство?

Набагато пізніше я дізнався, як мене знайшли. Я пригорнувся до тіла Барріча на плитці в лазні й тремтів, наче у пропасниці, і не міг встати. Нас знайшла Джонкві, хоч я так і не дізнався, чому вона вирішила пошукати нас у лазні. Я завжди підозрював, що вона була слугою Ейода, на кшталт Чейда (можливо, не вбивця, а нишпорка). Але вона все владнала. Нас поселили в якомусь приміщенні за межами палацу. На мою гадку, жодна душа з Оленячого замку не знала, де ми і чи ми взагалі живі. Джонкві доглядала за нами разом зі старим слугою.

Я очутився десь через два дні після весілля. Затим, лежачи в ліжку, пережив найгірші чотири дні за все своє життя. Мої кінцівки постійно смикалися, але я не контролював їх. Я часто забувався мертвим неприємним сном. Я бачив виразні сни про Веріті або відчував, як він намагається торкнутися мене Скіллом. Останні сни були досить безглуздими, окрім того, що я розумів, як він за мене переживає. Я пам’ятав лише деякі фрагменти, як-от запони в кімнаті, з якої він торкався мене Скіллом, або перстень на його пальці, який він несвідомо крутив, намагаючись зв’язатися зі мною. Потім я прокидався від сильного спазму, який мучив мене, доки я знову не провалювався в сон від виснаження.

Коли я не спав, то було не краще. Барріч лежав на сіннику в тій же кімнаті і хрипів. Він майже не рухався. Барріч весь розпух і зблід; його годі було впізнати. З самого початку Джонкві мало вірила в те, що він виживе й буде таким, як раніше.

Але Барріч уже не вперше обманював смерть. Набряки поступово спадали, синці сходили, а