У давній давнині були створіння - Кіяш Монсеф

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2023

ISBN 978-617-15-0361-8 (fb2)

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Електронна версія зроблена за виданням:

Published by arrangement

with Simon & Schuster Books For Young Readers,

An imprint of Simon & Schuster Children’s Publishing Division

All rights reserved. No part of this book may be reproduced or

transmitted in any form or by any means, electronic or mechanical,

including photocopying, recording or by any informationstorage

and retrieval system, without permission in writing from the Publisher.

Перекладено за виданням:

Monsef K. Once There Was : A Novel / Kiyash Monsef. —

New York : Simon & Schuster, 2023. — 416 p.

Переклад з англійської Юлії Криворотенко

Дизайн обкладинки Маріанни Пащук

Монсеф К.

М77 У давній давнині були створіння : роман / Кіяш Монсеф ; пер. з англ. Ю. Криворотенко. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2023. — 384 с.

ISBN 978-617-15-0191-1

ISBN 978-1-6659-2850-2 (англ.)

«У давній давнині…» — так починалися неймовірні історії, які тато розповідав маленькій Маржан. Єдинороги і ширдли, гноми і феї населяли місце, яке було реальним і нереальним водночас. Однак дорослішання виявилося зовсім не таким казковим, як історії дитинства: уже в 15 років, після загибелі батька, Маржан вимушена балансувати між успішним завершенням школи, друзями та керуванням ветеринарною клінікою. Уперше в житті дівчина віч-на-віч стикається з невимовними горем і втратою, намагаючись упоратися зі своїм гнівом та відчуттям самотності. Однак нові події не дають Маржан оговтатися: дівчинка дізнається шокуючу правду про те, ким насправді був її батько, а також відкриває для себе нову реальність, де фантастичні істоти живуть серед нас і потребують допомоги та захисту. Стародавні знання містично вплітаються у звичайний світ, щоб направляти Маржан у її доленосному призначенні, про яке їй ще доведеться дізнатися…

УДК 821.111

© Kiyash Monsef, 2023

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2023

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2023

Присвячується Джейн Макґоніґал

Розділ перший. Дівчина, що врятувала єдинорога

У давній давнині…

За незапам’ятних часів пішла одна дівчинка в той праліс, що між Ельбурськими горами та Каспійським морем, щоби назбирати грибів.

Напередодні йшов дощ. Земля була м’яка й вогка, а в повітрі витав запах суглинку й моху. Це був чудовий день для збирання грибів, тож дівчинка вже майже заповнила свій козуб «левовими гривами» та кучерявенькими грифолами, як раптом почула віддалений стогін за деревами. Здавалося, що це кричить від болю якась звірина.

У лісі водилися і леопарди, і шакали, і бурі ведмеді. Проте цій дівчинці нестерпно було навіть подумати, що якесь створіння страждає. Тому вона вирушила в напрямку звуку, щоби глянути, чи зможе чимось допомогти. Трохи осторонь стежки, на галявині посеред хащі, дівчинка знайшла джерело криків.

Там сходив кров’ю переляканий єдиноріг: його нога застрягла в мисливському капкані. Це було величезне й напрочуд дике створіння. Дівчинка ніколи раніше не бачила такого звіра, але одразу ж зрозуміла, що він — особливий. Розуміла вона також і те, що як тільки мисливець повернеться перевірити свою пастку, то єдинорога не стане. Тому дівчинка притлумила свій страх і підібралася ближче до нього настільки безшумно й обережно, наскільки могла. Щоб заспокоїти єдинорога, вона запропонувала йому трохи грибів, що їх назбирала. І коли дівчинка відчула, що можна безпечно підійти, вона нахилилася і звільнила єдинорога з пастки.

Звір, здавалося, заповнив усю галявину своїми довгими ногами і страшним гострим рогом. Дівчинка прикипіла до місця, боячись поворухнутися. Єдиноріг довго дивився на свою рятівницю. Потім він обережно зробив крок пора­неною ногою до дівчини, нахилив свою величезну голову і встромив свій ріг у її груди, прямо над серцем.

Дівчинка впала на землю, і під час цього падіння частина рога відламалася всередині неї. Єдиноріг спостерігав за дівчиною якусь мить, а потім розвернувся і, кульгаючи на поранену ногу, помчав у ліс. Відтоді його ніхто не бачив понад століття.

Дівчинка з кровоточивою раною та у стані шоку зуміла таки повернутися до рідного села на окраїні лісу. Там вона знепритомніла, і люди віднесли її додому. Дівчинка пролежала в ліжку багато днів. Спершу ніхто навіть на думці не мав, що вона виживе. Але якось рана перестала кровоточити. Ще через три дні біль почав ущухати. Рана поволі зарубцьовувалася, аж поки від неї залишився шрам у формі півмісяця, прямо над її серцем, а ще — малесенький шматочок рога єдинорога, що застряг між ребрами.

Минув час, і дівчинка стала жінкою. Вона вийшла заміж і народила дітей, деякі з них теж мали над серцем родимки у формі півмісяця. І те ж стосується їхніх дітей, і дітей їхніх дітей, і так далі. Подейкують, хоча ніхто не може бути впевнений у цьому, що хтось із нащадків цієї дівчинки досі живий, і що деякі з них досі мають цю родимку на своїй шкірі — саме там, де єдиноріг уперше її торкнувся.

А ще шушукаються, що можливо — але цього ще ніхто не довів, — усередині них досі є частинка єдинорога.