Фундація та Земля - Айзек Азімов

— Добре, добре. Продовжуйте, Янове. Я не хотів вас образити.

— Я й не образився. Величезні міста, якщо вони існували, розпадалися й стискалися, поки радіоактивність зростала, аж доки рештки вцілілого населення не зосередились у більш-менш вільних від радіації районах. Чисельність населення стримували жорстким контролем народжуваності та евтаназією людей, старших за шістдесят років.

— Жахливо, — обурено мовила Блісс.

— Безумовно, але, за словами Монолі, саме так вони й чинили, і це може бути правдою, бо це точно не змальовує землян у доброму світлі, тож таку брехню навряд чи стали б вигадувати. Землян, яких зневажали та пригноблювали косміки, тепер зневажала та пригноблювала Імперія, хоча це може бути перебільшенням через жалість до себе — це дуже спокуслива емоція. Як і з…

— Так-так, Пелорате, іншим разом. Будь ласка, далі про Землю.

— Перепрошую. Імперія в доброзичливому пориванні погодилася імпортувати на заміну вільний від радіації ґрунт та вивезти заражений. Не варто й казати, що це було величезне завдання, від якого Імперія швидко втомилася, а надто тому, що цей період, якщо не помиляюся, збігся з падінням Кандара П’ятого, після якого Імперії було за що переживати, крім Землі. Радіоактивність зростала, кількість населення зменшувалася, і нарешті Імперія в іще одному доброзичливому пориванні запропонувала переселити залишки населення до нового власного світу — словом, до цього. Експедиція вже встигла попрацювати з океаном, тож на час розроблення плану переселення землян на Альфі вже була повноцінна киснева атмосфера та достатній запас їжі. І жоден світ Галактичної Імперії не зазіхав на цей через певну природну антипатію до планет, які обертаються навколо зірок подвійної системи. Гадаю, у таких системах настільки мало годящих планет, що навіть годящі відкидають, припускаючи, що з ними щось не так. Це звичне уявлення. Наприклад, відомий випадок із…

— Про відомий випадок пізніше, Янове, — зупинив його Тревіз. — Далі про переселення, будь ласка.

— Лишалося підготувати суходіл, — трохи прискорився з розповіддю Пелорат. — Знайшли наймілкішу частину океану, підняли з глибших частин осадову породу, додаючи до мілкого дна, і нарешті створили острів Нова Земля. Роздобули й додали на острів каміння та корали. Висадили суходольні рослини, щоб кореневі системи укріпили нову землю. Імперія знову взялася за величезне завдання. Можливо, спершу планували континенти, але поки створили цей один острів, доброзичливе поривання Імперії минуло. Те, що лишилося від населення Землі, привезли сюди. Флотилія Імперії забрала своїх людей та машини й ніколи не поверталася. Живучи на Новій Землі, земляни опинилися в повній ізоляції.

— Повній? — перепитав Тревіз. — Монолі сказав, що до них ніхто й ніколи не прилітав із жодного місця в Галактиці?

— Майже повній. Гадаю, сюди немає по що прилітати, навіть якщо відкинути забобонну огиду до подвійних систем. Час від часу, ну дуже рідко, прилітали кораблі, як-от наш, але зрештою летіли геть і ніколи не поверталися. От і все.

— Ви спитали Монолі, де була розташована Земля?

— Звісно, спитав. Він не знає.

— Як він може стільки знати про історію Землі, але не знати, де вона розташована?

— Я конкретно спитав у нього, Ґолане, чи може зірка, що віддалена від Альфи на парсек чи десь так, бути тією, навколо якої оберталася Земля. Він не знав, що таке парсек, і я сказав, що це невелика відстань в астрономічному сенсі. Він сказав, що велика чи не велика, але він не знає, де розташована Земля, і не знає нікого, хто знав би, і, на його думку, намагатися знайти її неправильно. Він сказав, що варто дозволити їй нескінченно рухатись космосом у спокої.

— Ви з ним погоджуєтеся?

— Не дуже, — гірко похитав головою Пелорат. — Однак він сказав, що з тим рівнем зростання радіації планета мусила стати непридатною до життя невдовзі після переселення, і що наразі вона мусить палати так сильно, що ніхто не зможе до неї наблизитися.

— Нісенітниця, — твердо заявив Тревіз. — Планета не може стати радіоактивною, а відтак ще й постійно збільшувати радіоактивність. Радіоактивність може тільки зменшуватися.

— Але Монолі так у цьому впевнений! Так багато людей, з якими ми говорили у різних світах, погоджуються в цьому — що Земля радіоактивна. Продовжувати пошуки точно марно.

3

Тревіз глибоко вдихнув, тоді ретельно контрольованим тоном сказав:

— Нісенітниця, Янове. Це неправда.

— Що ж, старий друже, ви не маєте вірити в щось просто тому, що хочете в це вірити.

— Моє бажання не має із цим нічого спільного. Світ за світом ми дізнаємося, що всі згадки про Землю знищено. Навіщо їх знищувати, якщо їм нíчого приховувати, якщо Земля — мертвий радіоактивний світ, до якого не можна наблизитися?

— Не знаю, Ґолане.

— Знаєте. Коли ми підлітали до Мельпоменії, ви сказали, що радіоактивність може виявитися іншим боком монети. Знищити записи, щоб вилучити точну інформацію; надати історію про радіоактивність, щоб вкинути неточну інформацію. І те, й інше відохочуватиме від будь-яких спроб знайти Землю, а ми не маємо обманюватися відохочуванням.

— Власне, ви, здається, вважаєте, що найближча зірка і є сонцем Землі, — мовила Блісс. — То навіщо й далі сперечатися щодо радіоактивності? Яке це має значення? Чому б просто не вирушити до найближчої зірки, перевірити, чи Земля там, і якщо там, то яка вона?

— Бо ті, на Землі, мусять бути по-своєму надзвичайно могутніми, і я волів би наближатися до них із деякими знаннями про світ та його жителів. А поки що, оскільки я й далі лишаюсь у невіданні, наближення до неї небезпечне. Я вважаю, що варто лишити решту вас тут, на Альфі, й вирушити на Землю самому. Ризикувати одним життям буде цілком достатньо.

— Ні, Ґолане, — палко заперечив Пелорат, — Блісс із дитиною можуть лишитися тут, але я мушу вирушити з вами. Я шукав Землю ще до того, як ви народилися, і не можу лишитися осторонь, коли мета така близька, якими б небезпеками це не загрожувало.

— Блісс із дитиною не будуть чекати тут, — сказала Блісс. — Я Гея, а Гея може захистити нас навіть від Землі.

— Сподіваюся, ви маєте рацію, — похмуро мовив Тревіз, — але Гея не змогла завадити знищенню всіх давніх спогадів про роль Землі в її заснуванні.

— Це сталося на світанку Геї, коли вона ще не була добре організованою і розвиненою. Зараз усе інакше.

— Сподіваюся, це так. Чи ви отримали сьогодні вранці інформацію про Землю, якої не маємо ми? Я просив, щоб ви поговорили з якимись старшими жінками, які можуть тут бути.

— Я так і зробила.

— І що ви дізналися?

— Про Землю — нічого. Тут цілковита біла пляма.

— Ясно.

— Але вони — прогресивні біотехнологи.

— Що?

— Вони виростили й випробували на цьому острові незліченні види рослин та тварин і встановили потрібну екологічну рівновагу, стабільну й самовідновлювану, попри невелику кількість видів, із якими вони починали. Вони поліпшили океанічне життя, яке виявили, коли прибули сюди кілька тисяч років тому, збільшивши його поживну цінність та покращивши смак. Саме їхні біотехнології зробили цей світ таким рогом достатку. У них є плани й на себе.

— Які плани?

— Вони чудово розуміють, що не можуть розширюватися за нинішніх умов, обмежені однією