Екст - Геннадій Обушній
— Як люди виховані, вони вирішили не заважати нашій розмові своєю присутністю. Познайомлю вас наступного разу, — відповіла Кет.
Знайомство відбулося за три дні. Все пройшло нормально і дружньо. Було багато запитань, на технічні відповідав в основному я, не приховуючи нашого технологічного відставання. А Климу довелося попітніти, медики втягнули його в такі тонкощі біології, що дискусія зайняла кілька годин. Але в цій частині ханни визнали нашу перевагу, а в кінці Улісс прямо запитав:
— Климе, у нас в анабіозі та морозильниках вісімсот тіл. Чи можна буде застосувати методику лікування Лео, хоча б теоретично?
— Уліссе, все дуже індивідуально. Ніде правди діти, що у випадку з Лео нам пощастило, в результаті єдино правильних дій Кет. Підготуйте і перешліть максимум інформації про стан постраждалих. Подивимося, на що можна розраховувати.
Виявляється, ось так просто й буденно встановлюються контакти. А безліч побачених ханнів навіяла думку, що десь щось подібне я вже бачив. Але де? Де можна було бачити гуманоїда з такими різкими, навіть грубими за людськими мірками рисами обличчя? Невже? Не може бути! Відправити запит?
За кілька днів прийшла відповідь від антропологів: дуже схоже на неандертальця, який програв війну кроманьйонцю на зорі історії людства. Справи...
Розділ 11. Крейсер «Спіраль»
Ремонт
Я прилетів до Комітету на прохання типу «загляньте при нагоді». Однак прохання йшло від Голови, а це м’яка форма наказу. Знову кімната перемовин в офісі Голови. Знову повна ізоляція.
— Розповідайте, капітане. Останні роки засвідчили, що Космос сповнений сюрпризів.
Стільки тисячоліть нічого, крім легенд і припущень, і раптом посипалося: Семмі, Кет, Клим, гріни, Лео, крейсер! Чого ще нам чекати?
— Всього, що несе коло знань. Можна поцікавитися, що з грінами?
— Все за планом, Джо. Витягли всю велику техніку, демонтуємо систему моніторингу, підбираємо дрібниці. Скоро йдуть додому. Займається ними Хольц.
— Що дають натомість?
— Нічого з технологій. Тільки архів по Землі за двісті тисяч років.
— Чимало, Чине.
— Достатньо, Джоне. Технології наживемо самі, а історію не воскресити. Операція з фінами поки цілком таємна. Але задіяно багато людей, тому рано чи пізно доведеться відкритися, на відміну від випадку з Климом. Тоді ж почнемо дозовано видавати архів. На радість історикам і антропологам.
— Чи не віднімемо ми шматок хліба у дослідників? Хоча ні, чим більше фактів, тим глибше копається тема, отже, роботи тільки додасться.
Сама собою виникла коротка пауза і я продовжив:
— Знаєте, командоре, у мене в мізках давно порпається непрохана думка: чи випадково? Чи випадкова Катастрофа, чи випадкове неможливе виживання Кет і Семмі, чи випадковий Розкол людства, чи випадкова моя ментальна сумісність з Семмі, чи випадковий перетин з Климом, чи випадковий навіть мій прихід у дивізіон? Питання, питання, питання і не моїм мізкам все це осягнути.
— Може, Джоне, усе простіше? Згадай стару мудрість: одна подія — випадковість, дві — збіг, три — закономірність. У нас очевидна закономірність. Хтось скаже — призначення. У будь-якому випадку життя тягнеться до життя, розум до розуму. І чесно зізнаюся, що мої мізки теж пасують перед цією філософією. Гаразд, повернемося до насущного. Що з Лео?
— Фізіологічно вже здоровий, фізично міцніє. Психологічно виявився стійкий, хоча порівнювати нам нема з ким. Його тягне додому, одночасно він розуміє неможливість повернення.
— Джоне, як ви вважаєте, міг би Клим перекинути крейсер до М31?
— Думаю, міг би. Правда, є проблема з гальмуванням «Спіралі», але це вже суто технічне завдання.
— Прозондуйте, Джоне. Акуратно і ненав’язливо. Факт перекидання не повинен підштовхнути ханнів до релігії та фаталізму в науці.
— Я з’ясую. Відверто кажучи, хочу, щоб Семмі і Кет залишилися. Дуже хочу, але говорити з Климом буду.
Он як! Чин хоче повернути «Спіраль» додому? По доброті душевній або хоче позбутися? Все-таки у військовому плані машина ще та. І я в той же день переговорив з Каменем.
— Климе, що у тебе є стосовно крейсера «Спіраль»?
— Зазвичай я знімаю повну копію цікавих об’єктів.
— І копія ядра центрального мозку є?
— Звичайно, і робочого і резервного ядер. У мене зберігається атомарно-ізотопна копія крейсера з усією начинкою. Синтезуй, сідай і лети.
— Значить, теоретично можливо відновити всю керуючу систему і, отже, всі можливості крейсера?
— Теоретично так. Практично ні. Регламент не дозволяє втручатися.
— Будь-який Регламент можна обійти без порушення Регламенту.
— Що пропонуєш, Джо?
— Пропоную допомогти ханнам самим відновити ядро. Але ти не можеш їм допомагати. А що скаже твій Регламент, якщо одна раса попросить у тебе інформацію, яка стосується іншої раси, і цей інтерес не несе загрози цій самій іншій расі?
— Непогана колізія, Джо. Але і мій Регламент написаний не лівою лапою. Втручання у взаємини рас прописано дуже точно й докладно. Я не можу у будь який спосіб посилювати чи послаблювати жодну з контактуючих рас.
— Це ж чистої води конфліктна інструкція!
— Так. Але в нашому випадку я не бачу конфлікту. Є раса людей, що повноцінно розвивається, і гинучий уламочок дещо неблагополучної раси ханнів. Я вважаю, що ризикнути можна, але треба все продумати.
— Тоді до справи. Я не дуже великий фахівець зі спінтроніки, тим більше в ханнівської, що значно нас випередила. Знаю, що спінове ядро — квантова система. У неї має бути кінцеве число станів. І хоча загальне число станів навряд чи менше гуголу, між вихідним і кінцевим станами не повинно бути багато переходів. Якщо знайти потрібний зворотний метод, то можна повернутися до початкового стану. Чи не так?
— У звичайних умовах — безумовно так. Але! Була всесвітня сингулярність невідомої природи. Так, шановний Джон Батт, невідомої навіть мені. Я уже п’ятнадцять тисяч років займаюся цією задачкою, гідною моєї раси. Але не вистачає інформації. Знаю тільки, що протягом дуже короткого часу виник спіновий хаос. Він ніяк не зашкодив не квантовим макроскопічним системам і об’єктам. А ось штучно створені ізольовані квантові системи просто вибило в непередбачувані стани непередбачуваним шляхом. Думаю, що початковий стан ядер керуючої системи крейсера втрачено.
— Думаєш, чи
