💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фантастика » Капітула Дюни - Френк Херберт

Капітула Дюни - Френк Херберт

Читаємо онлайн Капітула Дюни - Френк Херберт
коли голосуєш за…

— Це коли не довіряєш нікому, хто має над тобою владу! Сестри добре це знають. Не довіряй надміру.

— То я й тобі не повинен довіряти?

— Ось єдине, у чому ти можеш мені довіряти: я зроблю все, що в моїх силах, аби повернути тобі первісну пам’ять.

— То мені байдуже, як сильно це болить. — Він глянув на комунікатори. З виразу обличчя було зрозуміло, що знав їхнє призначення. — Вони мають щось проти того, що ти кажеш таке про них?

— Їхні почуття не обходять ментата, хіба що як дані.

— Це означає факти?

— Факти ламкі. Ментат може у них заплутатися. Надто багато вірогідних даних. Це як дипломатія. Потребуєш кількох добрих брехень, щоб отримати свої проєкції.

— Я… збився. — Він промовив це слово, вагаючись, не впевнений, що саме мав на увазі.

— Якось я сказав це Матері Настоятельці. Вона відповіла: «Я погано повелася».

— Вважається, що ти не повинен збивати мене?

— Хіба що з навчальною метою. — Коли ж Теґ далі здавався здивованим, Айдаго промовив: — Дозволь, я розповім тобі байку.

Теґ одразу ж сів на підлогу, показавши цим, що Одраде часто вдавалася до такої техніки. Добре. У Теґа вже виробилася сприйнятливість.

— В одному зі своїх життів я мав собаку, що ненавидів молюсків, — розпочав Айдаго.

— Я мав молюсків. Їх привозять з Великого моря.

— Так. Ну от, мій собака ненавидів молюсків, бо колись один такий мав зухвальство плюнути йому в око. Від цього пече. Та ще гірше — плюнула безневинна дірка в піску. Молюска не було видно.

— І що зробив твій собака? — Схилився вперед, спершись підборіддям на кулаки.

— Викопав винуватця і приніс його мені. — Айдаго широко усміхнувся. — Урок номер один: не дозволяй невідомому плювати тобі в око.

Теґ засміявся і ляснув у долоні.

— Та подивись на це як собака. Знайди цього плюваку! За це — чудова нагорода: господар задоволений.

— І твій собака далі викопував молюсків?

— Щоразу, коли ми бували на узбережжі. Він із гарчанням полював на плювак, а господар забирав впольованих, і собака більше їх не бачив. Хіба що порожні мушлі, до яких зсередини ще чіплялися шматочки м’яса.

— Ти їх їв.

— Глянь на це по-собачому. Плюваки отримують заслужену кару. Собака має спосіб усунути цих огидних істот зі свого світу, а господар ним задоволений.

Теґ продемонстрував кмітливість.

— Сестри сприймають нас як собак?

— У певному сенсі. Ніколи цього не забувай. Повернувшись до своїх кімнат, глянь на lèse-majesté[12]. Це допомагає усталити зв’язок з нашими господарями.

Теґ зиркнув на комунікатори, тоді знову на Айдаго, але нічого не сказав.

Айдаго перевів погляд на двері за Теґом і промовив:

— Цю байку розповідали і для тебе теж.

Теґ схопився на ноги й обернувся, очікуючи побачити Матір Настоятельку. Та це була лише Мурбелла. Стояла, спершись об одвірок.

— Белл не сподобається, що ти розповідаєш таке про Сестринство, — зауважила вона.

— Одраде сказала, що я маю свободу дій. — Він глянув на Теґа. — Ми згаяли досить часу на байки! Гляньмо, чи твоє тіло чогось навчилося.

Дивне почуття хвилювання охопило Мурбеллу, коли вона ввійшла до тренувального простору та побачила Дункана з дитиною. Якийсь час стежила за ними, усвідомлюючи, що бачить його в новому, майже бене-ґессеритському світлі. Інструктаж Матері Настоятельки посприяв щирому ставленню Дункана до Теґа. Вкрай дивне відчуття, нова свідомість, наче вона на цілий крок віддалилася від давнього оточення. Відчуття болісної втрати.

Мурбелла виявила, що їй бракує певних особливостей попереднього життя. Не полювання на вулицях і пошуків нових чоловіків, щоб їх поневолити і віддати під владу Всечесних Матрон. Сили, які походили з творення сексуально узалежнених, втратили свій смак під впливом навчання Бене Ґессерит і її досвіду з Дунканом. А все ж вона зізнавалася, що їй бракує деякого елемента цієї сили: відчуття приналежності до потуги, яку ніщо не може зупинити.

Це було водночас і абстрактно, і конкретно. Не низка завоювань, а очікування неодмінної перемоги, що частково походило з наркотику, який вона ділила з Сестрами — Всечесними Матронами. Коли потреба в ньому розвіялася після переходу на меланж, вона глянула на старе призвичаєння з іншого погляду. Хіміки Бене Ґессерит на підставі проб її крові відтворили цей адреналіновий сурогат. Був напоготові на випадок, якби вона мала в ньому потребу. Та Мурбелла знала, що такого не буде. Її мучив інший абстинентний синдром. Не поневолених чоловіків, а їхнього потоку. Щось у ній казало, що це відійшло назавжди. Вона ніколи більше не зазнає цього знову. Нове знання змінило її минуле.

Цього ранку вона блукала коридорами між своїм помешканням і тренувальною залою, прагнучи побачити Дункана з дитиною й боячись, що її присутність може завадити. Останнім часом вона нерідко так блукала після виснажливих ранкових уроків з учителькою — Превелебною Матір’ю. При цьому її не покидали думки про Всечесних Матрон.

Вона не могла позбутися почуття втрати. Постала така порожнеча, що вона питала себе, чи може щось її заповнити. Це відчуття було гіршим за старіння. Старіння в статусі Всечесної Матрони давало компенсації. Сили, нагромаджені в тому Сестринстві, зазвичай швидко зростали з віком. Тут інакше. Це була абсолютна втрата.

«Я зазнала поразки».

Всечесні Матрони ніколи не брали до уваги поразки. Мурбелла почувалася, що змушена це зробити. Знала, що інколи Всечесні Матрони гинуть від ворожих рук. Вороги завжди платили за це. Такий закон: спопелити цілу планету, щоб ді­стати одного кривдника.

Мурбелла знала, що Всечесні Матрони полюють за Капітулою. Розуміла, що з огляду на давню вірність мала б допомогти цим мисливицям. Але вона не хотіла, щоб Бене Ґессерит сплатили записану в пам’яті ціну, і це й робило болісною її поразку.

«Бене Ґессерит надто цінні».

Вони були безмежно цінними для Всечесних Матрон. Мурбелла сумнівалася, чи бодай одна Всечесна Матрона здогадувалася про це.

Марнославство.

Таким був присуд, винесений нею колишнім Сестрам. «І мені самій, такій, якою я була». Жахлива пиха. Виросла з підпорядкованого буття впродовж багатьох поколінь, перш ніж вони здобули владу. Мурбелла намагалася передати це Одраде, викладаючи історію, вивчену від Всечесних Матрон.

— Раб стає жахливим господарем, — сказала Одраде.

Мурбелла зрозуміла, що такою й була схема дій Всечесних Матрон. Колись вона її прийняла, та тепер відкинула і не мог­ла пояснити всіх причин цієї зміни.

«Я з цього

Відгуки про книгу Капітула Дюни - Френк Херберт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: