Колгосп тварин - Джордж Орвелл
До того ж, якщо в англійських реаліях сільські господарства завжди називалися фермами, то у країні, про яку йдеться в «Animal Farm», ніяких ферм не було, а були лише колгоспи. Ба більше — за своєю суттю Радянський Союз і був одним велетенським колгоспом, де всі нібито були між собою рівними і все було спільним та однаково належало кожному його жителю, а насправді ж, звичайно, все належало тим, хто «найрівніший з-поміж рівних». І навіть життя всіх мешканців колгоспу також належало «найрівнішим», що вони повсякчас і підкреслювали, справно поповнюючи ГУЛаги мільйонами смертників, які гибіли на трудових звершеннях в ім’я прославляння радянського колгоспу.
Отож, мова в орвеллівській казковій повісті йшла саме про колгосп, і то колгосп радянський, але за відсутності в англійській мові слова-відповідника, яке повною мірою відтворювало б новітній вид колективного господарювання в СРСР, Орвелл використовує звичне англомовному читачеві слово «ферма». Враховуючи все це, мені здається, що саме така локалізація назви є напрочуд влучною і такою, що найкраще передає ту ідею, яку хотів виразити Орвелл.
А тепер про свиней у господарському домі. За всіма законами Тваринізму, а якщо завгодно — то й психології, соціології, соціального дарвінізму або й навіть психопатології, лише свині прагнуть і мають здатність оселятися у господарському домі. Цього не можуть робити ані вівці, які здатні лише бездумно бекати, повторюючи кимось вигадані для них гасла, сенсу яких вони не розуміють і ніколи не зрозуміють. Ані тяглові коні, які можуть лише тяжко працювати і вершина прагнень яких зводиться до «працювати ще більше», а будь-які кволі сумніви у них долаються добре засвоєною істиною про те, що «товариш Наполеон завжди правий». Ані кури, які здатні на протест лише у тому випадку, коли з-під них силоміць забирають яйця, які вони висиджують, а в усіх інших випадках їм просто байдуже до того, що відбувається навколо. Словом, у жодної іншої тварини, окрім свині, немає такого прагнення — жити в будинку господаря і «опікуватися» всіма іншими тваринами. Отож, це можна вважати універсальним законом природи: завжди, за будь-якої зміни влади у господарському будинку опиняться саме свині. Іншим туди не долізти — бо вони або цього не хочуть, або, якщо й хочуть, то вони не свині, а отже, позбавлені тих вкрай необхідних і корисних у цій справі свинячих властивостей, які їм дозволяють насамкінець зайняти ліжко у господарському будинку, пити господарський віскі і панувати над усіма іншими.
У «Колгоспі тварин» Джордж Орвелл дуже влучно препарує ті явища і процеси, які відбувалися у Радянському Союзі після революції. Коли більшовики, прийшовши до влади, одразу ж забули про всі свої колишні обіцянки і почали утверджувати владу червоного терору, врешті-решт ставши ще більшими гнобителями, аніж попередні — ті, яких вони нещодавно скидали за допомогою ними ж одурених народних мас. У «Колгоспі тварин», як і в пізнішому «1984», Орвелл виявляє, оголює єдиний принцип і єдину мету влади, яку він найкраще виражає вустами одного з героїв «1984» О’Браєна: «... нам потрібна лише влада, абсолютна влада. Ми знаємо, що ніхто не захоплює владу, щоб потім відмовитися від неї. Влада — не засіб, а кінцева мета. Диктатуру запроваджують не для того, щоб стати на сторожі революції, це революцію здійснюють для того, щоб запровадити диктатуру. Метою переслідування є переслідування. Метою тортур — тортури. Метою влади — влада».
У площині соціальної взаємодії людська цивілізація й досі демонструє, що, на жаль, здійснення влади у кращому випадку може бути лише вибором «меншого зла». Тобто, умовно кажучи, скрізь у всіх господарських будинках сидять свині, бо саме вони з-поміж усіх тварин найбільше прагнуть влади і прагнуть панувати над іншими. А їхні прокламації про те, що вони там сидять для загального блага і турботи про інших — не більш аніж лицемірна брехня. В деяких випадках свині, що зайняли господарський будинок, намагаються поводитися не зовсім зухвало, дещо стримують свої природні свинячі інстинкти і демонструють своє піклування про інших тварин. Але чинять вони так лише через страх, що інші тварини у їхньому колгоспі вже не такі дурні, як колись, і якщо свині заграються владою, то можуть спровокувати загальне обурення і повстання, внаслідок чого їх зметуть, поженуть вилами із господарського дому, а на їхнє місце прийдуть інші свині. А може навіть і не свині. Та самі свині про таке бояться навіть і подумати.
Але й така ситуація вбачається оптимістичною, адже це стосується лише окремих суспільств сучасного світу. Бо лишається ще дуже багато країн, де свині міцно позасідали у господарських будинках і навіть не думають приховувати своїх одвічних свинячих прагнень — здійснювати свою владу над іншими, чавити їх, поки не забракне сил, а отже — до скону. Звичайно, їм, як і орвеллівським персонажам, Наполеону, Пищику та іншим, вистачає клепки плести всілякі нісенітниці, що «якщо не вони — то хто тоді?» і що без них ферма, чи то пак колгосп, тобто країна, розпадеться, і на неї відразу ж нападуть усі навколишні країни, чи то пак колгоспи, і відразу ж їх усіх поґвалтують, розіпнуть на хрестах і перетворять їх на «ядерний попіл», ще більше уярмивши народонаселення, тобто корінну худобу цього самого колгоспу. А худобі, чи то народонаселенню, — хоча яка вже різниця, бо, як ми бачимо, врешті-решт, це майже те саме, — вистачає тупості та неосвіченості, аби всьому тому вірити.
Але ж ми знаємо ціну цим свинячим прокламаціям, як знав їм ціну і Джордж Орвелл, коли писав свій «Колгосп тварин». А тому нашою найпершою метою має бути — не допускати свиней у наш господарський дім. А якщо вже без свиней ніяк, то хоча б зробити все, щоб оті свині не загравалися своєю улюбленою владою і поводилися якомога чемніше і, звичайно ж, у жодному разі не спали на ліжках під простирадлами.
Олексій Жупанський
Джордж Орвелл
/ George Orwell /
Джордж Орвелл (1903-1950) — англійський письменник і публіцист, який став всесвітньо відомим завдяки алегоричній повісті «Колгосп тварин», а надто — антиутопічному роману
