💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фантастика » Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай

Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай

Читаємо онлайн Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай
бачать самі тільки чудеса: від наших асимільованих тунґусів я чув, що, подумайте лише, мамут — це «риба з рогами».

… А люті виморожуються з-під землі, з мерзлоти. Перші ґляціометричні мапи було укладено ще до пожежі Іркутська, на зорі крижлізного промислу. Адже ми тепер також отримуємо майже винятково копії з Атласів Криги Сибирьхожета, хоча й жорстко цензуровані, Побєдоносцев дає кошти університетам й інститутам, а тут — ось, Географічне Товариство — це практично філія Сибирьхожета. Адже найважливіше те, щоб уміти передбачити переміщення лютих, знати оті підземні русла перетікання Криги. Бо ж існують виразні закономірності, в містах і поза містами, але тут ми найкраще можемо за ними спостерігати; існують геологічні протяжності, якісь термопроводи в мерзлоті, якими виморожуються люті, щоб тут або там вигулькнути на поверхню, — найчастіше власне неподалік від такого підземного шляху. Спілки, що добувають крижлізо, й крижлізоварні товариства віддали б маєтки за повну й до йоти акуратну ґляціометричну мапу Сибіру.

— Карту Ґроховського.

— Еге ж. А поки що над цим сушать голови професори, ворожбити, шарлатани, хто лише може похвалитися тим, що його прогноз збувся. Наші місцеві хладопромышленники не конче походять із найосвіченіших середовищ, як ви вже, мабуть, мали нагоду з’ясувати. Вистачило одного-двох шаманів, котрі під звуки бубна й у священному диму качаються по землі, щоб переконати їх у якихось прибуткових методах.

— Збуваються? Їхні пророцтва. Шаманів.

Він знизав плечима.

— Іноді так, іноді ні. Вони бувають корисними, не заперечую, я сам користуюся їхніми послугами. Фактом є те, що частіше зустрінеш лютого в тих місцях, де викопано свіжих мамутів. Ну, але саме тому їх там викопано, що добре збереглися у потужній мерзлоті, в кризі, а люті — це рухома крига. Шамани кажуть, що в трансі полишає їх дух і входить безпосередньо в Долішній Світ, де вони бачать мандрівки мамутів, — і тому шамани знають рухи лютих. Зрештою, спитайте тунґуса або якута — скажуть навпаки, аби наперекір бурятові. Мусите остерігатися, коли між ними обертаєтеся, щоби ненароком якоїсь нової-старої суперечки не порушити знову. Чи вам не пояснили цих речей? Якщо ви йдете з бурятами, зважуйте кожне слово про лютих і Кригу. «Малугун», «Малюсу» — це «Крига» бурятською. Ми маємо тут між дикунами богословську війну, лише подумайте, розкол такий на рівні юрти й п’яної тундри. Ще в тисячу вісімсот п’ятдесят першому понад тридцять тисяч узятих із бурятів чоловіків було перетворено на козаків: вірою і правдою служили вони, й далі служать, це корисний народ. Ну, але як на них не дивитися, все ж — нецивілізовані дикуни, иноплемённые язичники. «Бурят» — це монгольською «зрадник». А чому вони працюють на Сибирьхожет? Різниця полягає, як я казав, у їхніх віруваннях.

— Дух править матерією.

— І так буває, доводилося чувати, хоча я й не ходжу на спіритичні сеанси. Отож буряти вбачають у лютих прибульців із Горішнього Світу: те, що в тисяча дев’ятсот восьмому прилетіло, прилетіло з неба. Але тунґуси та якути кажуть навпаки: люті — це діти Підземного Світу. По-перше, що чортівня ударила на півночі, а північ якось мішається у їхніх головах із Долішнім Світом, може тому, що там найхолодніше. По-друге, вони ж виморожуються з-під землі. Діти вічної мерзлоти. Абааси, тобто духи Долішнього Світу, підземні тіні, що випасають там потворні стада на залізних луках… Що?

— Нічого. Хороша цигара.

— Така їхня віра, Вєнєдікте Філіповічу. Так само, як мартинівці виглядають з-поміж лютих крижаного Антихриста, чи що вони там у кінцевому підсумку чекають, — так якути бояться пришестя найголовнішого лютого-абааса, на ймення Арсан Дуолай, Черево Землі, Підземний Дракон. Колись вони вигнали усіх абаасів із Середнього Світу, а тепер бачать, що ті повернулися. Ну, а що чинять у цій ситуації буряти? Замість того, щоб допомогти знову їх прогнати, служать Сибирьхожету, який тільки жирує на лютих. Цим зумовлена духовна війна між бурятами та якутами й тунґусами. Побєдоносцев шаленів, руками й ногами впирався, але врешті-решт мусив погодитися, і поставили скрізь навколо ці щогли з трупами. Це, бачте, загата проти душ вражих шаманів, які нападають на бурятів, і духів абаасів.

— Ви справді…

— Але ж! Не в тому, прецінь, річ! Та доки їх не встановили, бурятські шамани взагалі не бажали зазирати на Шляхи Мамутів, і підприємці з крижлізної галузі не давали Побєдоносцеву спокою, буцімто вони щодня втрачають через це мільйони, програють через недобросовісну конкуренцію, і далі в тому ж дусі, допоки той скорився. Ну й бачите.

— Але до мого батька…

— Отож, власне! Немає іншого методу знайти його, як іти Шляхами Мамутів. Але що б мені дали навіть мапи Ґроховського, якби я не знав, якими Шляхами ходить Філіп Ґерославський, які його звичаї? Бо якщо навіть порахувати найвідвідуваніші Шляхи, оці відзначені потрійною лінією, — то це десятки тисяч вёрст!

— Ці звіти…

— Ви бачите дату останнього. Полковник жандармерії Ґайст, він керівник охранки в Іркутську, відсилає нас до поліції. Начальник поліції, у свою чергу, — до охранки. Ми навіть думали, чи не найняти якихось місцевих шукачів, північних, тунґуських. Але потім приїхав зі своєю історією інженер Ді П’єтро, й ми це покинули. Тут особливий випадок: не йдеться про накреслення Шляхів як таких, лютий — це лютий, не відрізниш, зморозяться разом, розморозяться на два, три, чотири — як їх відрізниш? Всё равно. А Батько Мороз один, окремий, особливий. То що нам залишається? Мапа, й ота збірка відомостей і координат. Ви математик, чи не так? Так. Тож і буде до вас найперше прохання, та й завдання ваше найперше очевидне, якщо хочете взагалі з батьком побачитися: візьміть ці цифри й вирахуйте нам Шляхи Мамутів. Ну ж бо. Подумайте, що це рівняння, яке ви мусите розв’язати, бо таки мусите розв’язати, ці цифри й Шляхи Мамутів, це рівняння зимне — вашого батька. Вирахуйте.

Він тицьнув у руки стос паперів. Поглянулося на них мабуть із міною, яка не свідчила про найвищу інтеліґентність, ба більше, свідчила радше про хворобливе недоумство, бо худий службовець заклопотано повернувся до шафи й вийняв хутко з-за порцеляни карафку з водою, і розглядався довкола за склянкою.

Бгалося бумаги в спітнілих руках. «Шість на вісім, у крижаному поході, по землі, деревах і бурульках». Адже навіть якщо вже гадалося, що він утік від ордеру на арешт кудись у сибірські нетрі, й доведеться його розшукати без відома Міністерства Зими, — то не припускалося, що самé Міністерство залишається у цій

Відгуки про книгу Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: