СВІДОМІСТЬ ЩАСТЯ (посібник з йоги) - Петро Рух
Яке в старі часи отримало звання
Царя всіх знань і вищу царствену корону.
Герою, що повстав на битву проти зла,
Повідана у давнину Всевишнім Богом,
А потім з часом майже втрачена була
Наука ця про таємниці перемоги.
Баґавад-ґіта. Вимагає зараз час,
Щоб ми, брати, опанували цю науку,
Тому що є відповідальністю всіх нас,
Щоб перейшла в країні влада в гідні руки.
29.03.2016, Раденськийполігон
Весна. Піски. Безкрає небо синє.
І сонце золоте. І в серці рай.
Сосновий бір. І з того бору лине
Прекрасний, ніжний спів пташиних зграй.
Про все минуле спогади чудові.
Чудове відчуття того, що є.
Приходять вірші. В кожному їх слові —
Чудове щастя золоте моє.
Чудові мрії. Я дивлюсь в майбутнє.
І бачу стільки добрих, гарних змін.
Тому що Бог завжди і скрізь присутній.
Тому що отакий чудовий Він.
30.03.2016, Олешківськіпіски
Сяє сонце. Та в темній печері
За свічу вічна йде боротьба.
Там завалені каменем двері.
Там обман, заздрість, підлість, ганьба.
Сяє сонце. Вберіть просто камінь.
Двері навстіж розкрийте, брати.
Пийте серцем, очима, руками
Ці проміння краси й доброти.
Алегорія це. Але дійсно
Тьми, що всі живете ви у ній,
Що на вас все життя вона тисне,
Не існує. Це висновок мій.
Ну а що ж відбувається справді?
Через що ваші біди усі?
Через що скрізь в вас визиск і зради,
І продажність з правічних часів?
Ви сліпі, мов кроти. Всі ви хворі.
Закриває полуда ваш зір.
Ви не бачите сонце і зорі.
Звідки ж буде в вас щастя і мир?
І оце вже не іносказання —
Це діагноз. Хоч вірте, хоч ні.
Вам потрібно усім лікування,
Що колись приписали мені.
Не було щоб ні в чому нестачі,
Щоб з надлишком у вас все було,
Кожний з вас щоб царем був неначе,
Подолайте однісіньке зло:
Цю хворобу невігластва кляту
Подолайте. Печеру нещасть
Оберніть в лікарняну палату
З лікуванням, що зір всім вам дасть.
Ви сліпі зараз і божевільні.
І тирани, і жертви — ви всі,
Якщо чесно, мов діти невинні.
Зрозумійте слова мої ці.
Все, що робим ми, треба робити:
Воювати, трудитись як слід,
І кубло те пацюче розбити,
Що гнобить наш народ стільки літ.
Але це, любі браття, насправді
Не розв'яже само по собі
Геть нічого. Послухайтесь правди:
Це не перший об'єкт боротьби.
Зла хвороба невігластва — ворог,
Що усіх ворогів джерело,
Це єдине, що створює морок
І що створює будь-яке зло.
Сяє сонце. Вберіть просто камінь.
Двері навстіж розкрийте, брати.
Пийте серцем, очима, руками
Ці проміння краси й доброти.
30.03.2016, Олешківськіпіски
Віра у Бога — це добре. Сліпому
Поводиря зовні добре знайти.
Віра — такий поводир. Та потому
Бачення власне нам треба в путі.
Очі душі треба згодом розкрити,
Бо небезпечно іти навмання
Навіть із вірою нам в цьому світі,
Навіть з найкращим, найвищим знанням.
Очі душі, справжнє бачення власне —
Те, з чим ніколи ніщо не зіб'є
Нас зі шляху, бо нам видно все ясно,
Бо у самих нас тоді зір вже є.
30.03.2016, Олешківськіпіски
Олешківські піски. Брама-мухурта. Тиша.
Ще півтори години до світанку. Ніч.
Духовна практика — це є найголовніша,
Найважливіша у житті людини річ.
Щоночі будить Бог мене, щоб я молився,
Лишивши свій намет, відправившись в піски,
Про те, щоб мій обов'язок мені відкрився,
Про те, щоб мав я чисті серце і мізки,
Про вічні з Ним мої взаємини чудові,
Про тих, за кого я відповідаю, і
Про те, щоб я ішов дорогою любові,
І щоб ніколи я не зраджував її.
В небесній вишині яскраво світить місяць.
І кидає бархан велику, довгу тінь.
Для молитов моїх піски — найкраще місце.
Вночі молитись тут — вінець моїх хотінь.
З юнацтва мріяв я про молитви в пустелі,
Та досі у житті пустелей не стрічав.
Молився в храмах я, в печерах і на скелях.
І ось мені Господь пустелю справжню дав.
Виконує Він всі бажання, примхи навіть,
Якщо немає геть корисливості в них.
Нехай Він повсякчас в моєму серці править,
Нехай Він повсякчас живе в думках моїх.
31.03.2016, Олешківськіпіски
Щастя моє, сонце в небі моєму невгасне,
Господи мій, осереддя любові й краси,
Мріє моя, у життя Своє чисте й прекрасне
Ти поманив, Ти безмовно мене запросив.
Щастя моє, Ти Свої чарівні таємниці
Тихо мені відкриваєш потрошку щодня.
І з забуття, з амнезії, з омани в'язниці
Так повертаюся знов до свідомості я.
Щастя моє, Ти мене не залишиш ніколи.
Вічно мені Ти даєш спілкування Своє.
Я повсякчас Тебе чую як совісті голос.
І як любов моє серце красу Твою п'є.
Щастя моє, моїх серця і розуму змісте,
Разом з Тобою живу я і ночі, і дні.
В світі Твоєму я маю свої роль і місце,
Що споконвіку законно належать мені.
07.04.2016, Чернігів
Релігія — це, як і атеїзм,
Не щось духовне, це матеріальне.
Хоча духовна справжня ціль її,
Хто ціль цю усвідомлює реально?
Не до релігії — до Бога ми
Душею прив'язатися повинні,
Зв'язати з Ним свої серця, уми.
На це не здатні віслюки і свині,
Але для цього все життя людське
Призначене, це місія людини.
Людське життя коштовне отаке,
Бо Божого життя воно частина,
Якщо живеться з Богом і Йому
Присвячене, від Нього невід'ємне.
А всі проблеми маєм ми тому,
Що, як тварини, живемо даремно.
Ми живемо сліпі, немов кроти,
Бо бачити без сонця неможливо.
Бог — наче сонце. Отже, брате, ти
Себе з Ним пов'яжи і будь щасливим.
Бо без стосунків з Ним ми є пусті.
Їх брак утворює безмежні діри,
Безмежну порожнечу у житті.
Це не питання віри чи невіри —
Бог є реальність, незалежна від
Релігії, світогляду твойого.
І брак стосунків з Ним — причина бід
Усіх, бо розум ми черпаємо у Нього.
Практичність, мудрість, чесність і любов,
Незламність, щастя, непорушний спокій
В твоє життя ніяк не прийдуть, Бог
Не прийде у твоє життя допоки.
Проблеми всі — від того, що Його,
Того, хто всі мотузочки тримає,
Ми не враховуємо. Ось чого
Життя в нас надтекучості не має,
Ось через що у нас усі тертя
З собою, з іншими, з усім творінням,
Ось через що у нас усе життя
Є цілковитим непорозумінням.
28.05.2016, Чернігів
Ми кращого для себе не шукаєм,
Бо все найкраще в нас з тобою є.
І тільки
