СВІДОМІСТЬ ЩАСТЯ (посібник з йоги) - Петро Рух
—Будь-яка справа має якусь ваду, як дим, що супроводжує вогонь. Ніхто немає відмовлятися від справ, які знаходяться в сфері його природноївідповідальності, хоч скільки б у них було вад. Той, хто звільнився відегоїстичних прив'язаностей та прагнення вигоди, живе в свободі відегоїзму і від карми. Навчитися розуміти Мене таким, який Я є, можливотільки через любов, розвинуту практикою йоги. Хто зробив це, оселяєтьсяв Моєму царстві — у світі любові. Перебуваючи в світі егоїзму ізаймаючись у ньому різноманітною безкорисливою діяльністю, така людинанасправді живе вже не тут, а в своєму вічному домі разом зі Мною. Робите, що підказує тобі твоє серце. Мудрість і любов — це одне й те саме.Роби тільки те, на що спонукує тебе любов.
Арджун сказав:
— Тепер моє серце підказує мені битися. Любов і мудрість штовхають менев бій.
ЧАСТИНА ДРУГА
Книгу читаю про те, як прожити
Гідно життя своє треба людині.
Кожна сторіночка «Баґавад-ґіти»
Давні скарби зберігає донині.
Книга про богатиря, про героя.
Йдеться в ній, як він отримав повчання
Прямо на полі кривавого бою,
Прямо між армій двох протистояння.
Книга про битву і про перемогу.
Є найтаємніша в ній таємниця
Щодо стосунків людини і Бога.
Книга ця поміж всіх книг є цариця.
Зброя потрібна моїй Україні.
Мудрість — це є найпотужніша зброя.
Мудрість дає перемогу людині.
Мудрість є справжня могутність героя.
Книгу оцю має вивчити й знати
В нашій країні без винятку кожний,
Щоби усіх ворогів подолати,
Щоби народ наш був непереможний.
28.02.2015, Військовемістечко Десна
Якщо інтереси людей меркантильні,
Якщо люди лиш задля себе живуть,
Вони не чутливі, не мудрі, не пильні,
Вони мов сліпі і по течі пливуть.
Настав час героями всім нам ставати,
Обов'язок ставити передусім,
Свою слабодухість геть перемагати
І жертвувати інтересом своїм.
На кожному місці — будь уряд то, бізнес —
Героями маємо всі стати ми.
Герой — той, у серці хто рішення виніс
Звільнитися від меркантильної тьми,
Віддати себе безкорисливій праці,
Служінню народові, Богу й добру...
На днях я поїду на схід на ротацію
І «Баґавад-ґіту» з собою беру.
Цінуєш користь її кожного слова,
Практично живеш згідно з нею коли.
Ця давня наука — потужна основа,
Щоб бути героями всі ми могли.
08.03.2015, Київ
Я маю звичку прокидатися вночі
Під самий ранок. Це такий чудовий час!
Всі сплять, крім мене і крім полум'я свічі.
І Бог уважно, пильно дивиться на нас.
Тож я в цей час молюсь і розмовляю з Ним,
Прошу, щоб Він мені дав шанс Йому служити,
Щоб повною була душа лиш Ним одним.
Тоді для інших всіх стаю я здатним жити.
Мої стосунки всі з оточенням тоді
Такі прості, міцні, такі приємні й чисті.
Тоді в щасливі дні і в будь-якій біді
Я здатний принести багато всім користі.
16.03.2015, Донбас
Ти — душа. І колись ти отримала тіло дитини.
Його зараз нема, залишились від нього лиш фото.
Ти — душа. В тебе тіло дорослої зараз людини —
Бойовий офіцер, під началом твоїм наша рота.
Ти — душа. Ти незмінна. Але оце тіло ти зміниш,
Тіло старця отримаєш ти за законом природи.
Ти — душа. І старечого тіла побачиш ти фініш.
І дитяче отримаєш знов і нові пройдеш роди.
Той, у кого відкриті прозірливі очі духовні,
Себе бачить як є він — як душу, а геть не як тіло.
Не турбує його, що на душу одягнено зовні.
Він слугує завжди неминущому Божому ділу.
18.03.2015, Донбас
Тимчасові й минущі і щастя, і горе.
Це мов зміни погоди: то сонце, то дощ.
Саме так одне з одним чергуються пори:
Літо, осінь, зима... Отак саме точ в точ.
Отже мудру людину це все не бентежить.
Є незмінна у неї основа життя,
Що далеко-далеко виходить за межі
Цього дуже позверхнього стану буття.
19.03.2015, Донбас
Намет. Ніч. Черговий я по теплу.
Підкидую в дві грубки щогодини
В червону, ще палаючу, золу
Сухі, легкі поколені дровини.
Вони займаються. Вони горять.
Вони горять годину і згорають.
І підкладаю я новий заряд,
Що родить іншу полум'яну зграю.
Жертовність сенсом всього в світі є,
Бо гріють світ жертовності проміння.
Я є душа. А тіло хай моє
Згорить дотла у полум'ї служіння.
20.03.2015, Донбас
Служіння — це є рабство. Так вважають люди.
Або принаймні це важкий, великий труд.
Ні. Це не так. Служіння — це коли ти любиш.
Служіння — це природне, це у серці тут.
Це просто рух душі. Це прагнення віддати
Зміст серця. Це потік. Так з хмари ллється дощ.
Нехай проллється все. Нема у цьому втрати.
Служіння — це таке безмежне щастя тож!
Служіння — це така безмежна насолода!
Це свято. Це тріумф. Це надзвичайний кайф.
Служіння — це є струм духовної природи.
Служіння — це любові чарівна ріка.
Служіння — це екстаз. Але ще більше свято —
Дивитись, як воно дає свої плоди,
Побачити його чудові результати,
Побачити, що ти десь щастя породив.
24.03.2015, Донбас
Любов і ненависть...
Мир і війна...
Я бачу Реальність.
Вона є одна.
Для Неї одне — діамант чи сміття.
Вона за межами зла і добра.
Вона за межами смерті й життя.
Це істина, що, як всесвіт, стара.
Хтось служить злу, хтось служить добру.
Навколо стільки різних подій.
І хоч я сам в них участь беру,
Не з ними серце і розум мій.
Я граю тут тимчасові ролі.
Я граю так, як це просто треба.
Але, о Душі Вічний Королю,
Твоє мене кличе духовне небо.
25.03.2015, Донбас
Як не було ще нічого: буття йнебуття, ні етеру, ні неба,
що покривало усе те,чого не було ще?
Де було скрито таємне? Ухвилях? В безодні?..
В думці міркуючи, мудріїріші почули той зв’язок,
що то єднає буття знебуттям. Але де ж
