Втрачена пара - Алена Бондар

"Маленька намагається бути байдужою, але її видає подих. Підводжуся і мажу їй ноги. Спочатку із зовнішнього боку. Вона пильно стежить за моїми діями. Розсовую трохи її ніжки та намазую по внутрішній стороні. Ковзаю повільно, чуттєво.

Мене накриває. Її запах підриває усі заборони. Мія намагається звести ніжки разом. Але я хитаю головою і не дозволяю їй цього. Маленька важко зітхнула та прикрила очі. Скромниця поки що в ній перемагає. Доводжу руками до кицьки та милюбуюсь. Вся в соках, набрякла. Напускний спокій не рятує Мію. Реакції тіла є однозначними.

Провожу пальчиком по нижнім губам, трохи розводжу їх убік. І чую тихий стогін. Починаю грати з її клітором. Мія крутить дупкою по простирадлах. Груди здіймаються і різко опускаються".

– Продовжувати? – питує Марк для виду.

У жодному разі не зміг би зупинитися. Але Мія цього не знає. Як можна відірватися від цієї краси.

-- Так, -- зі стогоном відповідає дівчина.

"Вона мене не розчаровує. Опускаюсь між її ніг, розводжу максимально широко та залипаю. Ідеальна. Рожеві акуратні губки, маленька горошинка. Мія розплющує очі та помічає, що я розглядаю її. Щічки червоніють.

Проводжу язиком по клітору і втягую його у рот. Яка вона смачна. Ніколи не був любителем таких пестощів, але з нею не можу зупинитись. Цілую, кусаю, зализую і так по колу. Прискорююсь.

Гучний стогін, як музика для моїх вух. Мія не стримується і підмахує стегнами у такт моїм рухам. Маленька майже на піку. Я розумію, що ще трохи й сам наздожену її. Як пацан.

Вона вибухає та голосно кричить. Більше немає сил тримати все в собі, прямую за нею. Приспускаю штани й вистачає декількох рухів. Закінчую за нею. У кімнаті стоїть таке задушливе повітря. У ньому перемішані наші запахи та пристрасть. Падаю поруч з нею на ліжко. Дихаємо уривками. Як спортсмени після тренування. В себе намагаємося прийти. Повертаюсь до Мії та тягну на себе. Впиваюся у губи".

Тишу у квартирі розриває дзвінок у двері.