Втрачена пара - Алена Бондар

***

Вона слухала і не могла повірити у сказані слова. Він справді не звертав уваги на зміни у її зовнішності. Для нього важлива вона, а не як виглядає її тіло. Марк не говорить про почуття, а чи потрібно? Його дії говорять самі за себе.

Взяв її за руку і повів до душової. Налаштував теплу воду, роздягнувся та разом із нею ступив під воду.

Дивно, але сором'язливість пішла. Їй нема місця зараз. Він просто взяв мочалку, налив на неї гелю та почав мити Мію. Дбайливо, акуратно. Не пропускаючи жодного міліметра її шкіри. Повернув її спиною до себе. Марк почав мити її волосся. Масажував шкіру голови. Це було таке блаженство. Ніколи не подумала б, що такі прості дії будуть такими чуттєвими. Швидко ополоснувся сам і вийшов, простяг їй руку.

Мія без роздумів вклала свою долоню у його. Так само дбайливо він витер рушником і одягнув її в махровий халат. Вона потонула у ньому, Марк значно більший за неї. Накинув рушник собі на стегна і підхопивши її на руки вийшов з ванної. Поклав Мію на ліжко.

-- Ти більше не боїшся? -- провів по її щоці кісточками. -- Не закривайся від мене.

-- Добре, -- несміливо і тихо відповіла вона.

Кожен з них боявся злякати момент.

Вони відкрилися одне одному з нового боку. Відкинули непотрібні сумніви. Страхи пішли.

-- Відпочивай, я покличу тебе, коли хлопці приїдуть, -- поцілував її ніжно у губи та пішов.