Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника. - merrystuart
Величезний зал їдальні, з високою стелею та білими стінами, здивував не менш величезними кухарями. Високі вікна привернули мою увагу. За ними, відкривався чудовий краєвид на квітучий садок.
Усміхнувшись красі за вікном і не хвилюючись ні про що. Я попрямувала до найближчого округлого дерев'яного столика біля вікна. Деякий час просто сиділа завмерши, милуючись прекрасним пейзажем. Можливо вічно квітучими квітами на кущах. Сині та червоні яскраві кольори притягували погляд. А танцівливі барвисті метелики літали над ними, змушуючи поглядати не відводячи очей.
Не минуло й кілька хвилин, як я відчула смачний аромат, що йшов зі сторони столу. Відвівши погляд з вулиці, я замилувалася новою красою що була вже переді мною. Близько восьми різних страв з риби, м'яса та овочів були такі ж яскраві, як і види за вікнами. А пахощі які від них йшли були такими, що з мого рота ледь не вибігла слина.
Ледве стримуючись, щоб миттєво не накинутись на апетитну їжу. Я нарешті взялася за столове приладдя, дбайливо загорнуте в серветку, і нарешті відрізала собі соковитий шматочок м'яса. Від вибуху смаку в роті, мої очі мимоволі заплющились.
Злегка вгамувавши апетит, я розклала білу серветку на своїх колінах продовживши свою трапезу. На смак страви були чудовими, і я хотіла з'їсти все. Але кількість їжі, що була переді мною, дала зрозуміти, що при всьому моєму бажанні в мене стільки не влізе.
Не бажаючи ображати кухаря, я стала посилено оглядатися навкруги. Поруч за сусіднім столиком сидів похмурий світловолосий хлопець і їв якийсь бульйон. Ліворуч сиділо два студенти, жуючи салат із листя з різних тарілок. Трохи далі від них була темноволоса дівчина, яка кривилася поглядаючи на зеленого кольору кашу, що стояла перед нею. Була очевидна не справедливість стосовно інших.
- Дозволиш присісти біля тебе? - Крикнула моя сусідка, що в цей час увійшла до зали.
- А речі свої прибрала? - Пробурчала їй у відповідь.
- З учорашнього дня нічого не їла. Потім зберу. Ти пробач, така вже в мене кров. - Натякала вона на те, що вона являється відьмою.- Давай мир?
- Падай, - погодилася я зітхнувши.
- Ммм. Смакота! - Видихнула вона і я закивала погоджуючись. - Напевно і в знаменитих сім'ях таким не годують!
- Не так годують, - підтвердила я.
Наразі тільки солодкого не вистачає і прохолодних напоїв. Розмірковувала я.
Посміхнулася метеликам, що кружляли за вікном. Нехотя перевела погляд на стійку з кухарями орками. Один з них мені підморгнув і я кивнула йому в подяку за смакоту.
Кілька його змахів велетенськими руками й громила із зеленою шкірою взявся за ножі. Перед ним спливло кілька фруктів та жменя червоних ягід. Знову помахи ножами в повітрі й з рук шеф-кухаря зійшло зелене сяйво. Він декілька разів клацнув товстими пальцями та звідкись з'явилася десертна порцелянова креманка. Один пас руками та орк знов мені підморгнув, з усмішкою киваючи на наш столик.
Десерт із фруктів був злегка политий збитими вершками. А кислувато солодкі ягоди, мабуть, подрібнили до соку. Маленька ложечка була покладена на тарілочку осторонь. Із задоволенням смакувала десерт, подумуючи про те, що варто зайнятися фізичною підготовкою. А то якщо мене щоразу так годуватимуть, то я більше не влізу в жодне зі своїх вбрань.
- Закоханий орк? - Промуркотіла хитро мружачи очі Афія.
- Жартуєш?
– Ні. Над ним навряд чи серця не літають. - Кивнула дівчина дожовуючи страву з риби.
- Та ну? - Не повірила їй. - Піду запитаю! - Серйозно налаштувалася.
Краще одразу розставити все на свої місця. А то ще образиться. А я потім кашку смердючу постійно їсти буду? Ні!
- Вітаю, - привіталася підходячи. Мені кивнули збентежено. - Було дуже смачно!
- Дякую, - бачу легкий кивок і його великий білий ковпак ще сильніше нахилився в бік.
- Зізнатися, навіть при дворі в імператора, я не пробувала подібного! - І велетень із зеленим відтінком шкіри знову опустив погляд зніяковівши.
- Як я смію? Місіс, я тільки бажав побалувати прекрасну діву. Якщо що я Періс. Завжди буду радий, вам, підняти настрій своїм вмінням готувати!
- Дуже приємно Періс, я Світанія можна просто Світана. - Простягла йому руку з усмішкою. - У вас чудовий дар! - Захоплювалася я вміннями орка. Після чого легко уклонилася та повернулася до сусідки що облизувала тарілки.
- Ну? - Перепитала вона жуючи.
- Місіс мене назвав.
Задумливо пробурмотіла я. Вже розглядаючи задумливо кільце темного мага на своєму пальці.
З вулиці почувся гуркіт і ми обидві глянули у вікно. Але, мабуть, шум долинав з іншого боку будівлі, де не було вікон. Схопивши за звичкою порожні тарілки, я попрямувала до кухарів. З того часу, як Надін стала тілогрійкою мого батька. Радості зі збиранням та миттям тарілок перейшли в мої обов'язки. І це ще добре, що у нас була кухарка тьотя Міра. А то довелося б мені і їжу самій собі готувати. Передала порожній посуд молодшому кухарю, що попрямував до мене, з маленьким білим ковпачком на голові. Я ще раз подякувала шеф-кухарю за частування і поспішила на вулицю.
Літаючи у небі величезний чорнокрилий пугач намагався пробити захисну прозору напівкулю над академією, впиваючись у неї пазурами. Напівкуля над нами тріщала видаючи звуки скла, що б'ється. Повідомляючи, що птах бойового типу і дуже сильний.
- Чия живність? - Пролунав старечий голос по окрузі.
- Давайте її впустимо і подивимося. - Запропонував молодший, приємно ласкавий слух, чоловічий голос.
Птах влетів на територію Академії та трішки попарив над землею, приземлившись біля моїх ніг. Сова з гострими вушками й чорним відтінком пір'я, невдоволено скосила голову на бік і кинула до моїх ніг згорнутий аркуш паперу. З побоюванням глянула на птаха, його зріст був приблизно мені до плечей. Після чого нахилилася підняти листа з землі.
Розгорнувши папір, помітила рівний красивий почерк, написаний чорним чорнилом зі сріблястим відтінком.
~ Леді Світанія Оуен, як ваше самопочуття? Впевнений, що наше знайомство і такий швидкий шлюб виявилися не такими, як ви їх уявляли. Але я готовий переконати вас у тому, що цей зв'язок бажаний для нас обох. Найближчим часом, я зрозуміло, виокремлю необхідний час і доведу вам цей факт. Мені шкода, що ви сприйняли те, що сталося, негативно. До зустрічі моє кохання. З нетерпінням чекаю того моменту, коли знову побачу вас.
На віки ваш, Тіос Рагнар.
Витріщившись на аркуш у своїх долонях, я ще раз перечитувала листа. Суміш обурення і збентеження накочували на мене доти поки птах, що сидить на землі, голосно не фиркнув злітаючи.
- Твою ж! - Вирвалося з мого горла. Цей Тіос не тільки гарний як чоловік, а й морочити дівчатам голови вміє. Ну ні! Я йому так просто не дамся.
Моє серце все ще прискорено билося. А я намагалася знайти причини, щоб розсердитися, кидаючись поглядом по окрузі.
