Син маминої подруги - Марісса Вольф
Злізла з мене, паралельно набираючи когось по телефону:
- Та все в порядку. Зараз пришлю.
Машка, яка під час відео підійшла ближче, стояла оніміла.
- Я не знаю, що сказати, - видавила з себе через якийсь час.
- Нічого не треба говорити, - я розкрив руки, - йди сюди.
Вона через півсекунди виявилася в моїх обіймах. Сльози лилися градом. А я мовчки гладив її по голові.
- Я б так з тобою, сонечко, ніколи не зробив. І до речі, пам'ятаєш наше «не віримо нічому з того, що нам будуть розповідати один про одного». Я ось нічому про тебе не повірив, бо чекав нашої зустрічі і твого коментаря.
- Ти зараз про що? - підняла на мене заплакані очі Машка.
- Дивись, - почав гортати в телефоні. - Це, наприклад, або ось це.
На екрані один за одним з'являлися знімки, на яких була Машка з якимось чоловіком - то в кафе, де він накривав її руку своєю, то на вершині гори в Австрії, звідки ми починали лижний спуск.
- Це Пауль. Звичайно, ж це неправда. Він до мене підходив знайомитися, я його відшила. Можеш запитати у Люби. І хто тобі надіслав ці фотографії?
- Той же, хто замовив це відео, - стиснувши зуби відповів я.
- Серйозно? - вона прочитала відповідь в моїх очах. - Ось сука!
____________
* Для тих, хто раптом задавався питанням часу - враховуйте різницю в часових поясах;)
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно