Зламати ляльку Loly - Катерина Дако

За тиждень мав відбутися новорічний корпоратив. Це тепер так стало модно з метою зближення працівників компанії. Ще й для того, щоб низи та верхи зрівняти за одним столом.
У попередні роки для їхнього колективу якийсь великий ресторан на вечір закривався на спецобслуговування. Тому люди, які працювали в ресторані, але в їхній компанії, були не біля "верстата", а також могли відпочити та розслабитися.
Лола сподівалася, що на корпоративі вона зможе побачити ближче нового начальника. А може навіть...
Ні, про це думати не можна. Хоча дуже хотілося. Хотілося бути чарівною, незрывненою, змусити всіх чоловіків озиратися їй услід. І щоб він теж озирнувся і...
А ось тут треба закінчувати з мріями. Такі, як Гордій Ігорович із такими, як вона, Лола, можуть перетнутися лише в паралельних світах. Але не на планеті Земля. Це тільки в казках він – багатий, молодий та красивий. А вона - теж молода, безневинна і... Ось із красою промашечка вийшла. Звичайна вона.
А ще ні до чого їй погляди натовпу. Лола, хоч і не була тихоней, але публічність її лякала. Це пішло ще з дитинства, коли її викликали до дошки, а однокласник вирішив пожартувати та поставив їй підніжку. Вона впала прямо перед дошкою, боляче стукнувшись колінами. При цьому спідниця її задерлася і стали видно білі в дрібний червоний горошок труси. Справа була в п'ятому класі, але вона досі зі здриганням згадувала, як сміявся весь клас над нею, що лежала перед дошкою, а потім над її трусами.
Згодом все це забулося, проте страх при всіх зганьбитися нікуди не подівся.Тому Лола і не намагалася виділитися екстравагантним вбранням чи бойовим макіяжем. Навіть заради новорічного корпоративу. Але цього разу чомусь захотілося виглядати на всі сто, хоч би й не яскраво.
Тому у вихідні вона попросила Інну сходити з нею до торгового центру, щоб підібрати сукню, що відповідає нагоді. І сукня майже одразу знайшлася. Світло-сталева, довжиною до колін, з елегантним вирізом на грудях, що підкреслювала пристойні форми Лоли.

-Ти в ній справді як лялечка, - захоплено вигукнула подруга. - Так, точно, лялька Лола! Майже як іграшка. Будь-який бос захоче з такою іграшкою пограти.

- Ну, щоб пограти, треба кілька шарів обгортки зняти, - заперечила Лола. - А я ось вона, вже готова, розгорнута.

Дівчина хмикнула. Так, справді, порівняння з популярною дитячою лялечкою припало їй до смаку.

- Ну то ти на себе таємничості напусти, - продовжувала Інна. - Щоб зацікавити твого Гордія.

- Нічого він не мій, - сумно озвалася Лола. 

Вона розповіла подрузі напередодні, як зіткнулася з босом у приймальні, як мовчала дура-дурою, а він подивився на неї зверхньо і пройшов повз.

- Ну, зараз не твій, так зроби, щоб твій був! - не здавалася невгамовна компаньйонка.

На відміну від Лоли, Інна не боялася виставити себе на показ у вигідному світлі. І у своїх силах була певна. Але Інна була зовсім іншою, наполегливою, яскравою, сліпучою, але холодним світлом. А Лола - набагато м'якше, добріше і тепліше.

-Та як же я зроблю? На мотузку прив'яжу? Чи в обійми кинусь?

- В обійми це непогано. Може й спрацювати, – посміхнулася Інна. - Він тебе помацає і закохається.

- А якщо знову мовчки мимо пройде? - Лола представила свою ганьбу, якщо вона обійме Гордія Ігоровича, а він усуне її і далі потопає. Ось це вже сором так сором.

- Не пройде! – впевнено сказала Інна. – Це ж корпоратив. На ньому належить розслаблятися, веселитися. А безпрограшний варіант - запросити твого боса на білий танець.

- Не мого... - знову засмутилася Лола.

- Поки що не твого!..