Наложниця Темного Лорда - Анні Флейм
Мені несподівано приходять на згадку слова, що нещодавно ледве пробилися крізь пекучу завісу дивної суміші бажання та ненависті, але при цьому чомусь добре запам'яталися.
— Коли ми… — запнувшись, я продовжую, — були в покоях Темного Лорда, він дещо сказав... Ніби я не знаю, що таке справжнє приниження. Як гадаєте, він мав на увазі цей Договір? Бо його умови щось не надто… вигідні для того, хто за бажання міг би просто знищити всіх, кому там що могло не сподобатися.
— Так, невигідні, — погоджується Айна, — але наскільки мені відомо — ідея Договору належала саме йому. Темний Лорд добре пам'ятав про печальну долою свого брата та скоєне тим лихо, тому шукав хоча б якийсь спосіб приборкати власну руйнівну природу. А відчуття провини підштовхнуло його нескінченної варти серед Попелистих Земель. Якщо ж казати про приниження…
Обличчя жінки суворішає, а в її голосі я чую відголосок... Гніву? На мить мені здається, що в неї навіть руки починають тремтіти, але Айна швидко сплітає пальці в міцний замок та кладе їх на коліна.
— Жерці Пресвітлої, — каже вона, — знайшли спосіб познущатися з добровільного вигнанця. Бо перші дві чи три сотні років віддавали Темному Лорду виключно тих, хто їм заважав. І... Різноманітні покидьки, злочинці, божевільні — це ще не найгірше. Це було очікувано. Але серед тих приречених також були звичайні люди та маги, які так чи інакше ставали на заваді стрімкому поширенню культу серед людей.
Світлі сірі очі Айни темнішають, і я не витримую — опускаю погляд.
— Темний Лорд прекрасно усвідомлював, що його просто використовують, як звичайного ката. Що його ім'ям лякають непокірних. Що очікування появи Темного Лорда після промовленого прокляття, адже він міг прийти коли завгодно, для багатьох було страшніше за саму смерть, — вже спокійніше промовляє жінка. — Він розумів це, але нічого не міг зробити — йому були потрібні сили для боротьби з демонами. Це — те, що він вміє робити. Це — справа, що утримує його розум від остаточного занурення до вирви божевілля. Тож, якщо говорити про справжнє приниження, то я вважаю, що це саме воно і є.
Вона замовкає, і запановує напружена, неспокійна тиша. А я нарешті наважуюсь на запитання:
— Але якщо його просто використовували… Чому він не порушив цей Договір? Або не спробував якось обійти ці умови? Наприклад, помститися жерцям, але не витягувати сили з них, а… Спричинити їм шкоду якимось іншим чином?
— На жаль, Договір обмежує його і в цьому. Він не може завдати прямої шкоди жодному жерцю, якщо той не нападе першим. Точніше — може, звісно, але це матиме наслідки. Такі самі, як і при порушенні головної умови щодо життєвої енергії.
— І які ж наслідки?
— Активуються чари, які його вб'ють. Темний Лорд сам надав їх Верховному Жерцю під час укладання Договору. На випадок повної та незворотньої втрати контролю над собою.
— Тобто, вони самі?..
— Так. За своїм розсудом Верховний Жрець не може їх використати. Так підтримується рівновага сил.
— Дивна якась рівновага, — зауважую я. — Те не роби, цих не чіпай, а замість вдячності за довгу службу та захист від небезпеки — такі собі подачки.
— Яка є.
Айна знизує плечима і знову замовкає. А я сиджу та роздумую над тим, чи варто ставити свої питання одразу або краще почекати до наступної розмови. Чи взагалі пошукати відповіді у бібліотеці, раптом там теж є якісь книжки про ті давні часи?
— Що ж, бачу, ти вже поїла, — жінка підводиться на ноги й торкається столика з явним наміром його прибрати. — Тобі треба відпочити.
— Можна питання? — наважуюсь я. І, не чекаючи відповіді, додаю: — Якщо я правильно розумію умови Договору, то Темному Лорду загалом байдуже, в кого забирати сили, так?
Дочекавшись ствердного кивка Айни, я смілішаю і нарешті ставлю саме питання:
— Навіщо тоді йому наложниці? Ну…
Я зніяковіло замовкаю, розуміючи, що протягом стількох століть самотності йому просто може хотітися хоча б якогось людського спілкування. Виряшую поміркувати про це пізніше, можливо, десь в цьому напрямку ховається шанс повернути собі волю. Айна ж просто сумно усміхається. Проводить пальцями по гладкій поверхні столика з коліщатками.
— Наложниці для нього означають можливість відновлюватись в будь-який момент незалежно від того, скільки в світі є людей, яких він може одразу випити повністю. Тому що в Договорі не вказано, наскільки швидко і як саме Темний Лорд має забирати життєву силу. До того ж, — додає Айна, — йому дійсно потрібна дитина.
— Але ж він… мертвий, — розгублено промовляю я і розумію, що нещодавно отримала цілком красномовне спростування своїх же слів. — Як?..
— Випиваючи чуже життя, він сам стає живим. Ненадовго, але... — з цими словами Айна відтягує столик з коліщатками від ліжка та котить його в бік дверей.
Що ж, цим можна пояснити, чому спочатку холодне тіло Темного Лорда згодом відчувалося теплим і навіть гарячим у міру того, як я поступово слабшала.
— А навіщо йому дитина? — мені вдається поставити це питання спокійно, хоча в грудях вже ворушиться дуже погане передчуття того, що відповідь мені не сподобається.
Айна зупиняється та осудливо хитає головою.
— Занадто багато питань на сьогодні. Відпочивай, в тебе ще буде можливість про це дізнатися.
Клацають двері, і я мовчки спостерігаю за тим, як за ними ховається струнка жіноча постать. Що ж, не тільки це запитання мені доведеться залишити до наступного разу. Хоча... В мене є краща ідея. Але спочатку — до купальні...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно