Наложниця Темного Лорда - Анні Флейм

І знову відчуття змінюються. Руки пірнають під мої стегна, і я відчуваю тверду гарячу плоть, яка повільно розсуває пелюстки на своєму шляху. Прикушую губу в нетерплячому очікуванні неминучого. Але навіть зараз Темний Лорд не квапиться. Він знущається. Ніби йому недостатньо зламати мою волю та своїм чаклунством перетворити мене на податливу та згодну на все наложницю. Він дражниться, повільно проникаючи всередину, але недостатньо глибоко. Перемежає це з плавними ковзаючими рухами вздовж, між сідниць. І це триває нескінченно довго, доки крізь гарячу завісу бажання до мене не долинає його голос, трохи хрипкий та ще глибший, ніж зазвичай. 

— Невже ти нарешті хочеш мене, крижинко?

Навіть збудженим Темний Лорд примудряється говорити іронічно. А те, що він хоче мене, я відчуваю за красномовною твердістю плоті, що повільно та неглибоко проникає всередину і знову вислизає, зводячи з розуму своєю недосяжністю.

— Так… — ледь чутно видихаю я.

Навіщо заперечувати очевидне? Чаклунство це чи ні — але він все бачить на власні очі. У відповідь знову лунає оксамитовий сміх. Разом із цим він нарешті входить трохи глибше, я затамовую подих, але… знову недостатньо. Дражниться. Глузує. І повторює знову і знову, перемежаючи це солодке знущання з м'яким ковзанням зовні по вже вологій шкірі.

— Що ж… Тоді покажи, як сильно ти мене хочеш.

Ремінці зісковзують з моїх зап'ясть та щиколоток, повертаючи мені можливість рухатись.