Відьма з Півдня - Leviossa Brain

- Іваре, скільки тобі років? Ти так юно виглядаєш, але кажеш, що вже два роки шукаєш артефакт. І спілкуєшся так, наче набагато старший ніж виглядаєш насправді. 

- Мені 19 років. Я закінчив школу екстерном і вступив до університету в 16 років, там я вивчав археологію, от і захопився артефактами. Моя пристрасть змусила мене кинути універ, і от вже два роки я займаюся дослідженнями. 

- Мені теж скоро буде 19 років. - Зауважила я.- Ти не схожий на наших однолітків, ти такий стриманий і розумний, а у всіх моїх знайомих парубків одне на умі. В тебе є дівчина? 

- Ні, в мене немає дівчини, але повір, в мене теж на умі таке ж саме, що і у інших, може навіть і гірше. Але я повинен стримуватися, тому що маю погані гени, так би мовити. До того ж в плані стримування мені пощастило із зовнішністю, жінки зазвичай не звертають на мене увагу, тому мені легше їх уникати. 

- А мені ти подобаєшся, я вважаю, що зовнішність це не головне, тим паче ці твої окуляри, за ними ховається симпатичне личко  - і я подивилася на нього зацікавленим поглядом і усміхнулася. 

- Ох, Лана, краще цього не кажи. Розкажи мені краще про свою раритетну колекцію і родину. 

- Я не знала своїх рідних, мене вдочерили прийомні батьки, вони дуже мене люблять , гарно виховали. Я завжди знала, що мене удочерили, батьки не приховували цього від мене. А в 18 років я отримала спадщину - стару хату і купу всілякого раритету. Я мрію стати фармацевтом, після школи не вступала до вишу, вирішила рік позайматися додатково хімією і біологією , так що буду вступати на наступний рік , а зараз займаюсь онлайн декілька разів на тиждень, готуюсь до вступу, самостійно вивчаю цілющі властивості трав і квітів.

Так за розмовою ми приїхали в моє місто, і зупинилися біля мого дому. Взимку темніло рано, тож я взяла  Івара за руку , пояснюючи, що він може не побачити стежинку і повела його до хати. Звісно це я зробила для того, щоб з моїм магічним гостем нічого не сталося на моїй території. Ми зайшли в хату, зняли верхній одяг, перевзулися , Івар роздивлявся навкруги , придивлявся до узорів на фіранках і рушниках. В хаті було трохи зимно, адже три дні пічку ніхто не розпалював. Зазвичай температура і все інше підтримувалося автоматично магією, та зараз я хотіла трохи відволікти гостя і налаштувати на приємний вечір. 

- Іваре, давай поки що пройдем на кухню, я розпалю піч, і ми попʼємо чаю і трохи зігріємося. Він наче не був проти, зайшов на кухню сів на диванчик, я розтопила пічку палетами , поставила чайник, як же затишно стало, вогонь потріскував, тепло розходилося по кімнаті. Ми попили гарячого чаю із заспокійливих ароматних трав, Івар наче трохи розслабився.

Я повела його в кімнату із скринею, відкрила її секретне дно, і почала перелізати всередину. Івар  дуже здивувався , почав сам заглядати у скриню і побачив лаз в підвал.

- лізь за мною, Іваре, всі мої скарби там внизу. Він поліз, поліз добровільно. Знаючи  із розмов з бабусею, що з підвалу ніхто не зможе вибратися без моєї на те згоди, знаючи, що Івар не втече, я вирішила перейти відразу до справ.