Хоровод чудних пригод - Інна Костівна Кульська
ФІЛАТЕЛІСТ
— Давай міняй,
Міняй давай,
Одну за три
Давай бери,
Давай міняй —
І край!
Так міняйло звичний,
Товстунок Макар,
Фі-ла-те-лі-стичний
Відкрива базар!
Марки, марки, марки! —
Всі біжать в куток.
У хлопчика Макарка.
Не парта, а лоток!
Макар на справі знається,
До марок приглядається,
І почішає лекцію,
Як збирать колекцію.
В нього у кишені
В книжечці зеленій,
Наче в бухгалтерії,
На обліку всі серії.
Ти що читаєш лекцію,
Ти покажи колекцію! —
Тут Макарко замовкає…
Він колекції не має.
В нього марки, як товар,
Довго не тримаються:
Всіма марками Макар
Кожен день міняється!
— Давай міняй,
Міняй давай,
За цю аж три
Давай бери!
Давай міняй —
І край!
РОЗПОДІЛ ПРАЦІ
В мене спішні завдання:
Сам не впораюся я!
Ось підручники брудні,
Попаде за це мені!
Прошу тіточку Агату:
Поможіть пообгортати!
Засушити ранні квіти
Можна сестрам доручити.
Змалювати карту слід.
Це найкраще зробить дід.
Як зім'явся галстук мій…
Мамо, випрасуй мерщій!
Ще мені потрібен зошит!
Купить братик, він хороший
Наче більше справ нема.
Не сидітиму дарма,—
Раз я вільніш все одно,
То піду собі в кіно!
МОДНИЦЯ
Умовляла маму Свєта:
— В мене ж дві п'ятірки є,
Ну замов мені жакета
В першокласнім ательє!
Свєта з мамою в журналі
Бачать моди небувалі…
І нагледіли фасон —
Не фасон, А просто сон!
Приміряє без кінця:
От фасон їй до лиця!
Неодмінно треба теж
І беретик в тоні беж.
І берет попався в тон.
Не фасон,
А просто сон:
Ззаду бант,
Збоку — бант…
В капелюшниці — талант!
От минає місяць. Знов
Просить модниця обнов:
— Хочу туфлі, як у Люди!
— Є п'ятірка?
— Завтра буде!
Мама й так і так мудрує,
Бо не зайві ж гроші ті.
А школярочка малює
Моди й моди… в зошиті!
Дуже часто піонерка
Заглядає у люстерко,
А в підручники, бува,
Заглядати забува…
…Гарні моди звабили,
А негарно… в табелі!
СЛАВНИЙ ХЛОПЧИК
Це його на орггодині
Розхвалили вчителі:
От послужлива дитина,
Славний хлопчик взагалі!
Він художниці відніс
В кабінет важенний гіпс!
Він у географа забрав
Карту з півдороги!
Він на зборі виступав:
«Шануймо педагогів!»
А вчора цього школяра
Зустріла вчителька стара,
Що в неї він нівроку
Учивсь чотири роки,
Вона тягла нагору
Книжок і зшитків гору…
Тікай! —
Шепнув сусіду він
І пояснив: — Однаково
У нас не буде більш годин
Євдокії Яківни,
Не заробиш в неї п'ять,—
Нащо їй допомагать?
І від вчительки убік
«Славний хлопчик»
Першим
Втік.
ЧОМУ В КУЗЬМИ НЕМАЄ ДРУЗІВ?
З Кузьмою в нас не дружать хлопці,
Чому — зміркуй, читачу.
Кузьма кричить на кожнім кроці,
Що любить правду наче.
І можеш вірити мені —
Кузьма не бреше ані-ні,
Лиш входить вчитель,
вже Кузьма
Угору руку підійма:
А Любомир побив Панька,
В Панька вже гуля от така!
Ми дружно пишемо письмову,
Кузьма підносить
руку знову:
Левко не розуміє вправ,
А я списать йому не дав!
Ще не кінчається урок,
Кузьма до столу робить крок:
На зошит Грицю
