Сам себе катаю - Віктор Маслов
Так французький художник-фантаст Е. Рабіда уявляв собі війну на велосипедах.
Ера велосипеда в нашій країні починається з кінця 60-х років минулого століття. Спершу велосипеди ввозилися з-за кордону, потім їх виготовляли кустарно в майстернях. "Русские ведомости" за 1869 рік повідомляли: "Не так давно деякі магазини на Кузнецькому мосту одержали чисельну партію самокатів, або велосипедів. Це, як відомо, дво- та триколісні екіпажі, на яких вершник може їхати без коня куди заманеться, рухаючи колеса своїми ногами і керуючи своїм екіпажем з допомогою стержня. Такий самокат може робити по 18 верст за годину". Так, у 90-х роках кількість велосипедів у царській Росії становила 6 тисяч. Двоколісні машини поступово заполонили вулиці і дороги, змушуючи візників рахуватися з новим транспортом. "Наші циклісти (так називалися тоді велосипедисти) показують неабияку майстерність. На Хрещатику вони їздять то вперед, то назад по рівній бруківці з трубними звуками і дзвінками", — писала "Київська пошта" в 1910 році.
Перша фабрика велосипедів у нашій країні відкрилася в Москві, згодом тут став до ладу велосипедний завод "Дукс". А найбільшим велосипедним підприємством вважався тоді завод Лейтнера у Дерпті. На початку першої світової війни завод "Лейтнера і К°" евакуюють до Харкова, де на його базі засновується один із потужних велозаводів країни — нині Харківський велосипедний завод ім. Г. І. Петровського.
Кому не відомі машини з маркою "ХВЗ"? Харківські велосипеди давно зажили світової слави. Дорогами В'єтнаму і Голландії, Куби і Лівану та інших країн мчать "України", "Супутники", "Туристи", "Старти"… Свого часу харків'яни виготовили і спеціальну велоколяску для автора роману "Як гартувалася сталь" письменника Миколи Островського, і п'ятиколісний чудо-юдо цикл для циркових трюків Олега Попова. Завдяки моделям давноминулих років, що дбайливо зберігаються в заводському музеї, спеціалісти виготовили старі моделі, наприклад, для зняття кінострічок "Ленін у Парижі" і "Червоні дзвони".
Велосипеди початку XX століття.
Широко відзначила країна велосипедний ювілей, присвячений 60-річчю випуску першого радянського велосипеда, що зійшов з конвейєра в Харкові 13 березня 1924 року. В Політехнічному музеї в Москві демонструвалася експозиція "На велосипед!", відкрита на честь цієї дати. Скажу як відвідувач: то був дивовижний парад двоколісних машин усіх поколінь. І якби кожному глядачеві спало на думку прогулятися на велосипеді — усім би знайшлося по одному персональному екіпажу. Любителям старовини сподобалися б моделі, які ще не набули звичних нам класичних форм — наприклад, дерев'яний "бігунок" Дрейза зразка 1817 року чи схожий на доісторичну реліктову істоту "павук" Артамонова-Кузнецова. Поруч вишикувалися в бойовий ряд складані велосипеди, що були на озброєнні самокатних частин російської армії. Своє перше бойове хрещення вони дістали в 1902 році під час військової експедиції до Персії. Легкокрилі велоколісниці складалися просто — вдвоє по вертикалі, солдати переносили їх через непроїжджі місця, як похідні рюкзаки.
Велосипед з коляскою, який випускав Харківський велозавод в 40-ві роки.
Початковий зразок "Тахіона". 1984 рік.
Звичайно, в оточенні "пращурів" первісток радянського велобудування з мідним жетоном: "1-й держвелозавод… Харків… Україна" мав солідніший і привабливіший вигляд, на ньому і в наші дні не відчуватимеш дискомфорту. Але поряд із елегантними "Салютами", "Деснами";"Камами" він таки дідусь..
Нове покоління вітчизняних велосипедів народжується в лабораторіях Центрального конструкторсько-технологічного бюро (ЦКТБ) велобудування в Харкові. Тут розробляються перспективні моделі майже всіх різновидів велосипеда: дорожнього, тандема, туристичного, жіночого, вантажного, складеного, підліткового, дитячого… Виняткову увагу конструктори приділяють спортивному велосипеду. Бо саме йому, як стверджують спеціалісти, належить велике майбутнє… І це зрозуміло. Вже сьогодні інженерний геній зробив цю машину зразком досконалості. На відміну від дорожнього, спортивний не тільки швидше бігає, а й дає можливість раціонально використовувати фізичні зусилля, він набагато легший, з ним зручно переїздити навіть у літаку, поїзді чи автобусі, звісно, упакувавши в плоску сумку-рюкзак.
Одна з останніх новинок — спортивний велосипед "Тахіон", в якому реалізовано передові досягнення художнього конструювання. За технічними даними він не поступається спортивним машинам уславлених італійських фірм "Кальнаго", "Де Роза", "Компаньоло". Мабуть, символічно й те, що таку вельми сучасну назву новинці дав не дорослий, а юний велосипедист. Нова машина вже була готова, й інженери-конструктори почали шукати їй ім'я. Хтось у цей час зателефонував додому і поділився "гарячим моментом". І дуже доречно: "Мій син каже, що фізики відкрили елементарну частинку — тахіон, яка рухається нібито з надсвітловою швидкістю". Інформація-порада виявилася вирішальною.
Погодьтеся, напис "Тахіон" на рамі пасує машині, призначеній для рекордних заїздів. Та й відповідальні змагання показали: вона цілком заслуговує честі називатися найшвидшою. 20-річний ростовчанин Віктор Куповець, який першим осідлав трековий "Тахіон", виграв Спартакіаду народів СРСР і встановив світовий рекорд. На чемпіонаті світу 1983 року з велогонок в Цюріху динаміки треку "Арлекон" багатьма мовами назвали незнайому марку велосипеда, на якому Віктор розвинув нечувану для того велодрому швидкість. Того ж року в нашій країні встановлено престижний приз — велосипед "Тахіон" — гонщику, який доб'ється найкращого результату на машині вітчизняної марки.
Уславив себе "Тахіон" і за океаном, зокрема на треку "Каракол де Піста" в Колумбії. Наш земляк — одесит Юрій Лопуленко виграв десять секунд в олімпійського чемпіона Стіва Хегга. Спеціалісти авторитетних зарубіжних фірм вбачають у "Тахіоні" небезпечного суперника.
Що ж це за машина? Рама має класичну форму, але конструктивно жорсткіша і міцніша. В екстремальних умовах, скажімо, на старті чи штурмі крутого підйому, коли зусилля зростають у декілька разів, вона майже не зазнає деформації. Швидкості велосипеду додала вишукана аеродинамічна форма. Важить він 6 кілограмів, отже з-поміж машин свого класу — найлегший. Для зручної посадки кермові ручки загнуті вгору, само ж кермо кріпиться не до втулки рами, а до вилки. І ціна його воістину
