Мудрець Країни Оз - Лаймен Френк Баум

— Так, це правда, — сказав він.

— То ти чаклун?

— Ні, — заперечив хлопчик, — я тільки знаю, як перевтілюватись.

— О, це теж неабияке чаклунство, — заявив старезний Злючка-Закарлючка. — У мене самого було кілька гарненьких чарів, але мої вороги позбавили мене їх. То куди ж ти зараз прямуєш?

— Я йду в трактир повечеряти й переспати, — сказав Кікі.

— А в тебе є гроші? — запитав гном.

— Є один золотий кружечок.

— Ага, той, що ти вкрав! Дуже добре. І до того ж ти радієш, що ти злий і поганий. Це ще краще! Ти мені подобаєшся, хлопче, і я піду в трактир разом з тобою, якщо пообіцяєш не замовляти на вечерю яєць.

— Ви не любите яєць? — запитав Кікі.

— Я боюся їх, вони небезпечні! — здригнувшись, сказав Злючка-Закарлючка.

— Гаразд, — погодився Кікі. — Я не замовлятиму яєць.

— Тоді ходім, — сказав гном.

Коли вони зайшли в трактир, господар похмуро глянув на Кікі і буркнув:

— Я ж сказав, що не дам тобі ні крихти без грошей!

Кікі показав йому золотий кружечок.

— А ти чого? — запитав трактирник, обернувшись до Злючки-Закарлючки. — Гроші маєш?

— Я маю дещо краще, — відповів старий гном і, вийнявши торбинку з однієї з численних своїх кишень, висипав на стіл цілу купу сяючих коштовностей — діамантів, рубінів, перлин.

Після цього хазяїн трактира став дуже ввічливим до подорожніх і дав їм смачну вечерю. Коли вони їли. хлопчик-мрійник запитав свого нового знайомого:

— Де ви взяли так багато коштовностей?

— Гаразд, я скажу тобі, — відповів гном. — Коли жителі Країни Оз забирали в мене моє королівство,— а забрали його тільки через те, що воно було моїм і що я хотів пристосувати його до себе, — вони сказали, що я можу взяти з собою стільки оцих коштовних камінців, скільки понесу на собі. От я й наробив на своїй одежі безліч кишень і набив їх ущерть. Коштовності — дуже хороша штука, коли вони супроводять тебе у мандрах. За них можна купити що завгодно.

— А вони кращі за золоті кружечки? — запитав Кікі.

— Найменший з оцих камінців вартий сотні таких золотих кружечків, як ти вкрав у старого чоловіка.

— Не розмовляйте так голосно, — стривоженим голосом попросив Кікі. — А то ще хтось почує, що ви сказали.

Після вечері вони вийшли разом прогулятись і колишній король гномів сказав:

— Ти знаєш Патлача, Страшила, Бляшаного Лісоруба, Дорогі, Озму та інших людей Країни Оз?

— Ні, — відповів хлопець, — я ніколи не залишав Гори Жвак, аж поки одного дня не перелетів яструбом через Смертоносну Пустелю.

— Значить, ти ніколи не бачив Смарагдового Міста в Країні Оз?

— Ніколи.

— Он як! — протягло сказав потворний гном. — Зате я добре знаю цих людців з Країни Оз, і ти можеш сам здогадатися, що я їх усіх ненавиджу. Весь час, блукаючи по світу, я сушу мозок над тим, як би їм помститися. Тепер, коли я зустрів тебе, у мене визрів план. Я завоюю Країну Оз і стану там королем, бо це навіть краще, ніж бути королем гномів.

— А як ви це зробите? — поцікавився Кікі Ару.

— Не має значення, як. Передусім мені треба домовитись з тобою. Скажи мені секрет перевтілення, і я віддам тобі повну кишеню своїх камінців, найбільших і найгарніших з усіх, що я маю.

— Ні, — відмовився Кікі.

Він одразу збагнув, що коли поділиться своєю силою з іншим, то це буде небезпечно для нього самого.

— Я віддам тобі дві кишені перлин, — запропонував гном.

— Ні, — відповів Кікі.

— Я віддам усі свої коштовності!

— Ні, ні й ні! — тричі повторив Кікі. Настирливість гнома вже починала непокоїти його.

— Ну, як не хочеш,-— мовив Злючка-Закарлючка, кинувши на хлопця недобрий погляд, — то я скажу хазяїну трактиру, що ти вкрав оту золоту монету, і він запроторить тебе у в’язницю.

Кікі лише засміявся у відповідь на цю погрозу.

— Перш ніж він це зробить, — сказав хлопець,— я обернуся на лева і розірву його на дрібненькі шматки, або на ведмедя і з’їм його, або на муху й полечу туди, де він мене ніколи не знайде.

— А ти справді можеш зробити таке чудо? — здивовано запитав старий гном.

— Звичайно, — заявив Кікі. — Я можу обернути вас на суху тріску, на шматок м’яса, на камінь, і так залишити отут біля дороги.

Злий гном помітно затремтів, почувши такі слова, але це ще більше розпалило його бажання заволодіти секретом.

Трохи помовчавши, він сказав:

— Ну то давай зробимо так: якщо ти допоможеш мені завоювати Країну Оз і обернути її жителів — моїх запеклих ворогів — на тріски чи каміння, сказавши мені свій секрет, я згоден зробити тебе правителем цієї Країни. А сам я буду твоїм першим міністром і стежитиму, щоб усі твої накази виконувались.

— На це я згоден, — відповів Кікі, — тільки все одно не скажу свого секрету.

Гнома так розлютила ця відмова, що він почав скакати, мов навіжений, бризкаючи слиною і задихаючись. Минуло чимало часу, перш ніж Злючка-Закарлючка опанував себе. Та хлопчик анітрохи його не злякався. Він сміявся із старого недоброго гнома і цим ще більше розлючував його.

Давайте облишимо цю справу, — запропонував Кікі, коли Злючка-Закарлючка трохи заспокоївся. — Я не знаю тих жителів Країни Оз, про яких ви тут згадували, отже вони мені не вороги. І якщо вони вигнали вас із вашого ж королівства, то це тільки ваша провина, а не моя.

— А ти хіба не хотів би стати королем у цій чудовій казковій країні? — запитав Злючка-Закарлючка.

— Чого ж, хотів би, — відповів Кікі Ару. — Тіль ки ж ви самі мітите на короля, і це нас може посварити.