Хоровод чудних пригод - Інна Костівна Кульська

Патруль кричить:

— Спостерігай! —

І помічає з ходу

У діда хворостину:

— Ви кривдите природу,

Ви зрізали лозину!

Патруль іде на річку,

А там матуся й дочка

На молоду вербичку

Повісили сорочку.

— Вам, пралі, зауваження:

Калічите насадження!

А ось і гай. Зелена тінь

Вітає птичим свистом.

Глядь — під березою курінь,

Накритий свіжим листом.

Ганьба! — дозорець патруля

Говорить командиру: —

Тут стільки знищено гілля,

Що я очам не вірю.

Та це, — зам'явся командир,—

Лишився непорядок,

Бо вчора я сюди на збір

Приводив жовтеняток.

Ну, наламали ми гілля…

Ну, забагато, згодні…

Та… командиром патруля

Я ж став лише сьогодні!

(Поема)

Повз бульвари та будинки

Через місто,

З краю в край,

До зупинки Западинки

Дзеленчить, біжить трамвай.

Дзінь!

Зупинка Западинка!

Хто прибув? Мерщій вставай!

Стоїмо одну хвилинку…

Западинко, прощавай!

Бабуся злізла.

Ох, ледь жива!

Чи я не забула чого, бува? —

Рахує пакунки:

Ось риба й до риби.

Ось внуку дарунки…

Усе є ніби.

Чого ж в мене вільна

Ліва рука? Ой, лихо!..

А внука ж нема, Васька! —

Бабуся бігцем до зупинки вертає,

Вона перехожих за руки хапає:

Біжіть!

Доженіть!

Зупиніть трамвай!

Я внука забула!!!

В трамваї?

Стривай! —

Спиняються люди,—

Оце так штука:

Бабуся в трамваї

Забула онука!

Онука?

Забула??

Ха-ха, дивина!

Що, хлопці, немає між вас бігуна?

Гай-гай, — хтось регоче.

Да-а-леко трамвай!

Тепер в Бюро знахідок

Внука шукай!

Та ви не турбуйтесь,

Онучок не зник,—

Втішає бабусю кмітливий двірник,—

Заявим в міліцію нашу,

Вона розшукає пропажу!

— Та ні,— продавець-інвалід

Говорить бабусі спокійно,—

Нікого тривожить не слід,

Не зникне з трамваю дитина!

— Авжеж, — радить тьотя з авоською,—

Ви краще на місці чекайте!

І вдвох з продавцем із кіоска

Виносить стілець:

— Сідайте,

Спочиньте, бабусю, оце ви,

Не плачте,

Зміркуйте спочатку:

Трамвай же у нас кільцевий,—

Приїде назад малятко!..

………………………

Від зупинки до зупинки,

Далі й далі,

З краю в край,

Повз бульвари та будинки

Дзеленчить, біжить трамвай.

На околиці столичній

Гомонить базарний вир…

Всім цікавиться трирічний

Самостійний пасажир.

Він сидить собі спокійно,

Ткнувся носиком у скло.

Дід-вусань бурмоче:

— Дивно,

Щоб дитя саме було!

Він до хлопчика сідає:

— Ти не сам, дитя моє? —

Пасажир відповідає:

— Нє, у мене баба є!

— Де ж вона?

— На Западинці,

Певне, вийшла до крамниці.

Мабуть, знов забула сіль…

— А як звуть тебе?

— Василь.

— Хочеш яблука, Василю?

— Як червоне, то давай!

Ну, яке ж хлоп'ятко миле!

Сміхом гримає трамвай.

Дід-вусань почухав вуса,

До сусідки повернувся:

Я тут сходжу біля лазні,

Як же хлопчик буде сам?

Каже тітка в кофті в'язаній:

Я пригляну за хлоп'ям.—

Нахилилась до Васька:

— З'їж-но, синку, пиріжка!

Від зупинки до зупинки,

Далі й далі,

З краю в край,

Повз бульвари та будинки

Дзеленчить, біжить трамвай.

Наш Васько сидить веселий,

У віконце вигляда.

Хмурий дядечко з портфелем

Шоколадку Васі дав.

Ще не близько Западинка,

Ще трамвай пірне під міст…

Вже Васькові мандаринку

Очищає футболіст.

Ну, — питає,— мандрівниче,

Що цікаве за вікном? —

І Васько пальчатком тиче:

— Он знайомий гастроном!

Ми там з бабою ходили,

Тільки солі не купили…

— Он, — показує хлопчина,—

Умивається машина!

— Онде пес на повідку

Водить тьотю в ковпаку!

Весь вагон регоче знов:

— А бодай ти