Хитрий Бекжан - казахська казка

Дуже давно був собі один хан. Мав він служника на ім’я Бекжан.

Украв якось той гроші з ханського палацу.

«Як же мені знайти злодія?– думав та гадав хан.– Хоча...»

Звелів хан скликати весь народ на бенкет, розставити гостям кибитки, і перед кожним гостем покласти по одному срібному гривенику.

«Хто візьме гривеник,– подумав хан,– той, виходить, і вкрав у мене гроші».

Хитрий Бекжан швидко зрозумів задум хана.

Він помазав підошви своїх чобіт клеєм і почав обходити гостей із кумганом в руках, пропонуючи їм помити перед їжею руки. Всі гривеники прилипли до його підошов.

Так хан і не дізнався, хто ж украв у нього гроші.

Був у хана верблюд, який міг угадувати, де знаходиться загублена річ.

«Він мені обов’язково допоможе! – радів хан,– Тепер злодій від мене нікуди не втече!..»

Ходить верблюд між юртами, принюхується до них. Уже аж під вечір дошкандибав до кибитки хитрого Бекжана, – і ліг під нею.

Бекжан здогадався, навіщо випустили ханського верблюда, зарізав його, а м’ясо сховав.

Хан і цього разу не дізнався, хто ж таки вкрав у нього гроші і хто вбив вірного чотириногого слугу...

Тоді він придумав ще один спосіб спіймати злодія.

Звелів хан закопати стовп і на верхівці його покласти мішок із золотом. З обох боків стовпа стояв караул: по п’ятдесят чоловік на кожному боці.

Бекжан і тут зумів обдурити хана – взяв його мішок із грошима.

Він підшукав білого коня, вимазав правий бік свого одягу і коня грязюкою. Потім сів на нього, швидко підлетів до стовпа, схопив мішок із грошима і зник.

Хан звелів розшукати злодія.

І ось тут з караулу, що стояли з правого боку, казали, що злодій був на чорному коні і в чорному одязі, а ті, що стояли з лівого боку, запевняли, що він був на білому коні і в білому одязі. Так хан і цього разу не зміг спіймати злодія-хитруна.

Він скликав знову весь свій народ на бенкет і проголосив, що готовий віддати заміж свою доньку за таємничого хитруна.

Бекжан довідався про це, прийшов до хана і розповів йому про всі свої витівки.

Хан віддав за Бекжана свою доньку і влаштував бучний бенкет.

Ось так Бекжан досяг своєї мети.