Миші та коти - українські народні

У великому старому будинку було багато гризунок. Водилися сіренькі і в кімнатах, і в коморі, і, не зважаючи на зимові холоди, шмигали навіть на подвір’ї від помешкання до хліва й назад.

На щастя, в господарстві не бракувало котів. Шкряботушки дуже боялися смугастиків. Воно й не дивно, адже коти та миші – запеклі вороги.

У битвах із пухнастиками гризунки завжди зазнавали поразки й потім потерпали від ганьби.

– Чому так не щастить? – зажурилися якось сіренькі. – Коти, звісно, дужчі, проте нас же більше – просто мусимо перемагати!

– Справи покращилися б, якби не бракувало мудрих ватажків! – упевнено заявила одна миша.

– Що ж воно буде?.. – зітхнула друга. – Як уберегти від лиха п’ятьох діточок?

Третя звелася на задні лапки, відкашлялась і рішуче підсумувала:

– Треба обрати найрозумніших і найсміливіших ватажків! Що скажуть – те й робитимемо!

– Мудрі слова! – підхопила мишача громада.

І невдовзі у гризунок уже було десять ватажків.

Обранці просто танцювали з радощів. Та й було чого. Адже ватажки – не звичайні миші!

Найрозумніші та найсміливіші з-поміж шкряботушок навіть спати лягли окремо. Ось тільки сон від них тікав. Походжаючи з кутка в куток, обранці мріяли, як перемагатимуть ворогів.

– Овва! – раптом вигукнув один із них. – Забули про важливу річ!

– Про яку?

– А де ж відзнаки, які б свідчили, що ми – славні ватажки?!

– І справді! Що ж робити?

– Що робити, що робити! Почепити відзнаки! – пихато обізвався гризун, який вважав себе найкмітливішим.

– Розумна думка! – зраділи всі.

– Прикрасьмо голови великими гарними рогами, щоб піддані впізнавали своїх героїв, – поважно обізвався наймудріший.

Сказано – зроблено.

Наступного дня десятеро обранців почепили на голови напрочуд гарні роги. Та попри почесні відзнаки, мишача армія була вщент розбита в першому ж бою. Бідолашне військо ледве втекло від котів. Солдати, рятуючись, шмигали у вузенькі нори. Ватажки й собі кидалися слідом, одначе гіллясті роги не пролазили. Отож пухнастики забрали мишей-ватажків у полон. А яка доля чекає на котячих бранців – ти й сам знаєш.