Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти - Дарка Озерна

Що може призвести до депресії?

• Хронічні хвороби, як-­от діабет, ревматоїдний артрит, ХОЗЛ, СПК та перенесені інфаркт чи інсульт, адже вони і погіршують якість життя, і діють на мозок через гормони, імунну систему та автономну нервову систему.

• Рак підшлункової залози чи легень.

• Гіпотиреоз (низький рівень гормонів щитоподібної залози).

• Брак вітамінів групи В чи вітаміну D.

• Порушення електролітного балансу.

• Залежність від інших.

• Скорбота за померлим партнером чи партнеркою, ба навіть домашньою твариною.

• Бідність.

• Деякі ліки (стероїди, антагоністи ацетилхоліну) та алкоголь.

Депресію в старших людей легко сплутати з деменцією, та, на відміну від деменції при хворобі Альцгеймера, вона є зворотною. Вважаю, це дуже важливе повідомлення: ви вже гадали, що у вашого родича чи родички прогресує «альцгеймер», а виявляється, це депресія, яку можна здолати ліками і психотерапією [141].

Якщо ви запідозрили в близької старшої людини депресію, не треба давати кінські дози вітаміну D, тироксину чи припиняти пити ліки. Навмання ми ніколи не діємо. Що в цьому разі робити?

• Антидепресанти (важливо ретельно дібрати препарати[47], зважаючи на побічні ефекти деяких із них, зокрема на гіпонатріємію, тобто надто низький рівень натрію в крові).

• Психотерапія.

• Електростимуляція мозку.

Як запобігти депресії?

• Лікувати хронічні хвороби, полегшувати хронічні стани.

• Керувати болем за допомогою ліків і когнітивно-­поведінкової терапії.

• Прагнути зберігати соціальну й фізичну активність.

• Звернутися по психологічну допомогу, щоб пережити втрату.

• Повноцінно і збалансовано харчуватися в будь-­якому віці.

Наведене вище знижує ризик, а не вберігає від депресії з гарантією. Варіант «просто бути заможними, здоровими і психічно стабільними» не пропоную.

У мами Дмитра трусяться руки.

Якщо в людини тремтять руки, слід оцінити твердість ходи, раціон і ліки, які людина зараз приймає. Просто так руки не трусяться. Тут потрібно не докоряти мамі за розлитий чай, а з’ясувати, в чому річ, і лікувати стан медикаментозно.

Це може бути хвороба Паркінсона, паркінсонізм (­кілька симптомів), деменція з тільцями Леві чи сильна нестача вітаміну В1.

Мама Ольги безперервно говорить і дуже знервована.

У старших людей деменція може мати психотичні прояви, як-­от ажитація, тобто збудження. В цьому разі допоможе ретельно дібрана терапія, яка зменшить симптоматику.

Дальня родичка Іри пішла з дому й загубилася.

Це схоже на деменцію з блуканням. Мабуть, нейродегенеративні процеси заторкнули ділянки мозку, що відповідають за пам’ять і орієнтацію. Таких людей не можна відпускати самих чи бодай без записки з контактами близьких.

До речі, що таке той психоз? З дитинства я чула це слово у вислові «психоз у етого меріна». Тепер я знаю, що це цитата з фільму 1938 року, а психоз — це наявність звукових, візуальних, нюхових чи тактильних галюцинацій, химерних переконань (делюзій) та збаламученості: оповідь перестрибує з теми на тему, нитка розмови втрачається, речення обриваються, людина торохтить і аж задихається [142]. До слова, тепер, у ретроспективі, я розумію, що в психозі мене звинувачували тоді, коли я починала злитися на пасивну агресію дорослих, і то був ніякий не психоз. У вас теж таке було?..

Бабуся Оксани вночі ходила в туалет, а потім вставала о п’ятій ранку і починала готувати собі сніданок, гучно та дуже несхоже на круасани з кавою. Потім нарікала на дітей та онучку, що вони довго сплять. Удень з її кімнати лунало хропіння.

Це безсоння. Люди старшого віку змінюють свій хронотип, тобто починають фізіологічно засинати і прокидатися в інший, ніж у середньому віці, час. Із часом вони стають так званими жайворонками, що і можна було колись спостерігати в громадському транспорті о пів на восьму ранку. Колись це було еволюційним пристосуванням до виживання племен людей в африканських саванах, повних диких звірів. Спершу пильнували молоді, а ближче до світанку прокидалися старші. Нині ж це втратило актуальність.

Які симптоми безсоння?

• Труднощі із засинанням.

• Людина прокидається серед ночі чи на світанку і більше не спить.

• Сон поверхневий, із частими пробудженнями і вставаннями.

• Наче спить всю ніч, але вдень куняє чи лягає спати, бо немає сил.

• Наслідки поганого сну — це хронічна втома, погіршення пам’яті та когнітивних здібностей, а також вищий ризик впасти або потрапити в аварію [143].

Хоча запитайте себе, чи був колись ваш сон хорошим. До чого призводить хронічне безсоння?

• Менше утворення гормону мелатоніну.

• Хронічний біль.

• Тривожність.

• Апное (зупинка дихання уві сні).

• Кашель.

• Ніктурія (бажання піти в туалет уночі).

• Хвороба Паркінсона.

• Денний сон і брак фізичної активності (коло замкнулося).

Що робити?

Наводжу в тому порядку, що й у протоколі.

• Налагодити гігієну сну, тобто спати в темній прохолодній тихій кімнаті під теплою, досить важкою ковдрою, лягати і вставати о тій самій порі щодня, а не як Бог дасть, запровадити ритуали перед сном, як-­от читання книги чи моціон, завчасу відкладати телефони й ноутбуки, а також не дивитися телевізор за три години до сну.

• Робити вдень аеробні вправи, щоб втомитися (і зменшити ризик проблем із серцем, кістками й суглобами).

• А ось медикаменти, коли йдеться про людей старшого віку, — це питання слизьке. Терапія має початися лише в тому разі, якщо гігієна сну і тренування не дали належного ефекту. Перелік препаратів обмежений, а курс не має тривати понад 4 тижні. Я вважаю, це цінна інформація, бо ж рука так і тягнеться купити ліки. Та що старший вік, то більші ризики з цим снодійним чи заспокійливим [144, 145].

Про те, що робити з ніктурією та іншими проблемами із сечовипусканням, ітиметься в Розділі 6.7.

Одна пані на сьомому десятку почала бачити довкола себе страшні пики, що шкірилися до неї. Родичі вирішили покликати панотця виганяти бісів.

Але виявилося, що це галюцинації, характерні при синдромі Шарля Бонне. Сітківка очей стала гинути, і зорова кора мозку почала самостимуляцію, яка дала про себе знати у вигляді складних галюцинацій. Цю історію я прочитала [146].

Тітка Катя не спить уночі та сильно переймається за всю родину. В неї високий тиск і, схоже, сенільний тривожний розлад.

Тривожні розлади лікуються не тотальним контролем дітей і не корвалолом, а психотерапією, ліками і фізичною активністю.

До них належать обсесивно-­компульсивний розлад, розлад тривоги за здоров’я (відомий раніше як іпохондрія), посттравматичний стресовий розлад, параноя та генералізований