Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти - Дарка Озерна

Ви не матимете залежності й інших розладів, що від неї походять: тривожності, безсоння, браку вітамінів групи В, «туману в голові» й алкогольного психозу.

Натомість отримаєте шанс поліпшити свою життєву ситуацію.

• Дотримуйтеся здорового способу життя: спіть не менше ніж сім з половиною годин, їжте переважно продукти рослинного походження, обмежте солодке, не куріть і будьте завжди фізично активними.

Це не панацея, проте значною мірою знижує ризик розвитку психічних розладів і допомагає їх долати. Спосіб життя, протилежний здоровому, обрубує молекулярні механізми, що підтримують мозок активним, спокійним, зосередженим і здатним до відновлення. Всі медичні настанови починаються саме з цього.

5.2. П’ятдесят відтінків деменції

Я народилася в 1984 році, тому добре пам’ятаю манси про «дєдушку Лєніна», хоча кривавому тирану Володимиру Ульянову (Лєніну) було тільки 54, коли він помер. Звісно, що мем про дєдушку існував з метою пропаганди, але все ж 54 — це надто рано, аби скидатися на світлинах на живий труп із божевільним поглядом.

Восени 2020 року президентом США обрали 77-річного Джо Байдена, який далеко не молодик, та тримається бадьоро. Він потужно гнув свою лінію на дебатах із конкурентом Дональдом Трампом. А Трамп у свої 74 роки, хоч і не є взірцем ґречності, на дєдушку чи живу мумію зовсім не тягне. Обидва кандидати на пост президента США проходили незалежний медичний огляд, який підтвердив, що з великою імовірністю і той, і той дожили б до кінця каденції в доброму здоров’ї та ясному розумі. У Джо Байдена та Дональда Трампа немає деменції, тобто вікового занепаду роботи мозку. А от в Ульянова вона була, причому, цілком достовірно, до неї призвело поєднання нейросифілісу і порушення мозкового кровообігу. Шкода лишень, що деменція не вбила його на десять років раніше [135].

Тож нині мова йтиме про деменцію, її різновиди та, найголовніше, — чи можна щось із цим вдіяти. Всесвітня організація охорони здоров’я визначає деменцію як загальний термін для кількох хвороб, що зачіпають пам’ять й інші когнітивні здібності, а також поведінку, стаючи на заваді виконання буденних справ. Вік є головним фактором ризику появи деменції, однак деменція не є неодмінним атрибутом старшого віку.

Пригадуєте показник DALYs (disability adjusted life years)? Тобто роки життя, проведені у хворобі? У світовому масштабі деменція зумовлює понад 11 % від усіх років у сильному нездужанні. Показник інсультів — 9,5 %, а раку — 2,4 %. Ми не знаємо достеменно, яка поширеність деменції в Україні, бо в нас традиційно причиною смерті записують серцево-­судинні хвороби і далеко не завжди звертають увагу на психічний стан пацієнта.

З віком практично в усіх людей, і навіть у домашніх тварин, які живуть значно довше, ніж у дикій природі, погіршується робота мозку. Людям стає важче мислити логічно, складно згадувати, обчислювати, добирати слова, тримати в «оперативній пам’яті» інформацію. Коти й собаки можуть забувати, як правильно ходити в туалет, починають видавати багато звуків, немов говорять самі до себе, втрачають апетит чи нав­паки — постійно просять їсти, бо забули, що вже це зробили.

Помірне когнітивне погіршення означає, що в здатності міркувати людина дещо відстає від однолітків того самого рівня освіти, проте це не заважає робити побутові справи. Зниження рівня розумових здібностей може перерости в деменцію. Так стається упродовж двох років у 11–33 % випадків. Подальший прогноз залежить від типу деменції. Та зверніть увагу: в більшості випадків розумові здібності далі не погіршуються і до деменції не доходить [195]. Мене щоразу це тішить, коли забуваю потрібне ім’я в прямому радіоетері.

Погіршення розумових здібностей може розпочатися через те, що нейрони гинуть і гірше спілкуються між собою, тобто через дегенерацію нейронів та втрату нейропластичності, а може — через травму, брак кисню (ішемію), депресію чи зловживання алкоголем. Нам важливо знати можливі причини, бо деяким з них можна завадити. А деяким — ні [136]. Протидія деменції всіх типів зводиться до спільної формули:

Ведіть здоровий спосіб життя — це не дає нейронам псуватися і допомагає їм виживати.

Може, ви засмучені, мовляв: «Знову цей здоровий спосіб життя і речі, на які не вплинути! Ні, щоб сказати: „Британські вчені довели, що музика Моцарта і просеко рятують від деменції“». Розумію бажання це почути, але брехати в книзі не стану. А про просеко, до речі, ми ще поговоримо. Не кидайте читання.

Отже, вчасна діагностика і визнання пацієнтами та їхніми близькими діагнозу «деменція» дозволять підстелити соломи:

• подбати про безпеку близької людини, щоб не загубилася, не травмувалася або не спричинила аварії,

• вчасно оформити заповіт, поки людина є дієздатною,

• надати паліативну допомогу і забезпечити гідні умови останніх років життя,

• не витрачати час і гроші на лікування, що не має ефективності, «але треба ж бодай щось робити»,

• за можливості зробити прогрес деменції не таким травматичним для навколишніх.

Якщо не звертати уваги на те, що стан близької людини дедалі гіршає, чи міняти лікарів у сподіванні, що хтось дасть надію і пропише диво-­пігулки, чи побиватися, соромитися, докоряти собі, що близька людина перестала бути схожою на себе, можна опинитися в пастці справжньої депресії або в боргах і без роботи, бо довелося все покласти на вівтар марного порятунку родича. Чи навпаки — занапастити останні роки людини з деменцією докорами, психологічним і фізичним насильством, не надаючи необхідного піклування. Мабуть, вам доводилося спостерігати обидва варіанти. Нам властиво завчасу остерігатися можливої зради та водночас ігнорувати явні небезпеки. Краще робити навпаки [137].

Важливо розуміти, що люди в старшому, геть старшому віці — англійською їх називають seniors — не з власного вибору капризують, забувають, плутають імена чи плачуть без причини. Хоча дехто справді все життя мучить себе та інших власним ненаситним егоцентризмом. У середньому віці ми усвідомлюємо ризик того, що колись будемо іншими, але коли це стається, то вже ні. І заклики близьких заспокоїтися, згадати, зібратися тощо не діють, доводячи тих близьких то до відчаю, то до сказу. В медичних настановах щодо вікових змін у роботі мозку є три головні повідомлення.

1. Зважайте на тривожні сигнали в поведінці близької людини і вчасно звертайтеся до сімейного лікаря, геріатра, психіатра і невролога.

2. Збагніть, що людина з деменцією так поводиться не зумисне.

3. У старшому віці дійсно є значні ризики зміни особистості й роботи мозку, але це не є нормою старшання.

Тривожні сигнали в поведінці