Спадок на трьох - Ілона Волошин

— Френку, зможеш домовитися з Оскаром на завтра вранці?

— Для вас — все що завгодно! — усміхається Френк і кладе  квитки на тумбу біля дверей, а тоді виходить у двір.

Ми з сестрою залишаємося обійматися посеред коридору. Саме зараз я усвідомлюю, що мені так не вистачало її весь цей час. А тепер ми насолоджуємося моментом разом… Вперше за стільки років. Я знаю, що відтепер наш зв’язок не розірветься ніколи. За ці кілька тижнів ми стали ближчими одна одній і нарешті знайшли одна одну. Тепер ми не хочемо втрачати цей зв’язок між нами.

Я люблю її! Так само, як тоді, коли мені було чотири роки, так само, як у той день, коли вона поїхала. Так само, як тоді, коли дивилася їй услід, а вона махала мені рукою з вікна автомобіля. Тоді наші дороги розійшлися, але зараз ми нерозлийвода.

³

— Люсі!

— Що, мила?

— А ми зіграємо в ту настільну гру, яку знайшли на горищі, але так і не встигли пограти?

— Ще б пак! — усміхаюся я. — Вона ще досі лежить там.

— Я так сумувала! Люблю тебе, моя маленька сестричко!

— Понад усе на світі!