Спадок на трьох - Ілона Волошин

— Добре, я принесу вам чисті рушники, ванна кімната за цими дверима, — вказала вона на сусідні двері по ту сторону коридору.

— Дякую за турботу! — кажу я і Моллі зачиняє за собою двері. Я залишаюся на одинці.

Простоявши на місці, я все ж продовжую оглядати кімнату. Відчуваю прохолоду, що аж віє чи то від стін, чи від підлоги. Торкаюся дерев’яного столу — його поверхня гладка і ніжна.

Я кладу валізу на підлогу, відкриваю її, дістаю кілька зошитів і підручник з економіки, який прихопила в останню хвилину. Похорон похороном, а конспекти написати потрібно. Дістаю звідти кілька речей і кладу їх у шафу, рівно складаючи.

Завібрував телефон.

Підходжу до сумочки і намагаюся його знайти, вийнявши, натискаю на кнопку і на екрані висвітлюється повідомлення від Олівера:

«Як ти? Уже прилетіла? Як тобі Вашингтон? Кажуть, що це дуже гарне місто. Надсилаю тобі відкритки з Сан-Франциско. Цілую в щічку, твій Олівер.»

Ох, я ж навіть не змогла попрощатися з ним по людськи. Усе навалилося в останню мить.

Чую стукіт у двері, який відволікає мене.

— Так? — коротко відповідаю.

— Я принесла вам рушники, — прочинила двері Моллі і увійшла до кімнати. Поклала рушники на край ліжка. — Сьогодні о сімнадцятій будуть прибувати родичі і друзі вашого батька на поминальний обід. Місіс Ґвен запрошує вас приєднатися до церемонії.

— Дякую! — кажу я Моллі, і вона залишає мене саму.

Коли двері скрипнули за нею, тиша заповнила кімнату, тільки чокання підборів покоївки у коридорі нагадує про те, що я у цьому домі не сама. Коли вони з часом зникли, здалося мені, що я чую стукіт свого серця.

Закриваю свою валізу, що досі лежить на підлозі посеред кімнати і ставлю її в куток за шафою. Це місце здається мені чудовим для неї.

Беру чистий рушник і йду у ванну кімнату, що, на щастя, знаходиться поруч із моєю кімнатою. Рушник у моїх руках пахне свіжістю і пральними засобами, вибілений до блиску і надзвичайно м’який, що так і хочеться загорнутися в нього, зігрітися від прохолоди у моїй тимчасовій кімнаті.

Коли гаряча вода торкнулася мого тіла, я відчуваю полегшення, наче напруга спала, але натомість утома після тривалої подорожі увірвалася в мене. Загортаюся у теплий, пухкий рушник і біжу до себе в кімнату. Лише коли зручно вмощуюся поміж біленьких подушок і теплої перини, стає добре і тепло. Гарячий душ і тиша навколо починають діяти на мене як снодійне, і я засинаю.