Смерть манекенниці - Петре Селкудяну
Дід попрощався з Гогу на розі якоїсь вулиці. Він хотів провести його аж додому, але тяжка зажура товариша краплина по краплині просочилася і в його душу, йому стало дуже гірко, відчув гнітюче безсилля.
Недалеко від ломбарду Дід побачив Рафаеля Пуцінтелу. Той ніс за спиною в'язку ікон.
— Привіт, дідуню! Я вже чув новини. Сподіваюся, особисто я анітрохи не сприяв тому, що втратив свій хліб? Ще тол? як побачив тебе в мадам Боздог, зрозумів: мене чекають важкі часи й голодний пайок. Але для художника злигодні доконечні. Може, підшукаєш для мене клієнтів? Я певний: ти розумієшся на справжньому мистецтві. Інакше б я не дав тобі ікони.
— Я спробую допомогти тобі. Вірю в твій талант, юначе.
— Ліпше б ти не відкривав його, — сказав Рафаель і пішов геть.
1Моя люба (франц.).
(обратно) 2
Напевне, друкарська помилка — тут повинно бути інше речення (прим. OCR’ника).
(обратно)
Оглавление Петре Селкудяну СМЕРТЬ МАНЕКЕННИЦІ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30