Свіжі відгуки
Юрій
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Гість Тетяна
6 червня 2024 20:51
Слава Україні! Яке надзвичайно популярне привітання на сьогоднішній день!
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Гість Тетяна
23 травня 2024 19:17
Дякую за чудову книгу. Залюбки перечитаю ще раз
Моя всупереч - Алекса Адлер
Іванка
11 квітня 2024 13:00
Класний детектив від Мирослава Дочинця. Дякую велике вам за цю книгу
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
James Bond
30 березня 2024 05:22
Замечательная книга!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Детективи » Буря на озері - Ростислав Феодосійович Самбук

Буря на озері - Ростислав Феодосійович Самбук

Буря на озері - Ростислав Феодосійович Самбук
Сторінок:37
Додано:30-07-2023, 03:00
0 0
Голосів: 0

У захоплюючому творі «Буря на озері» талановитого письменника Ростислава Феодосійовича Самбука вас чекає незабутнє літературне пригода.

Це історія про мужність, дружбу та примхливу долю, яка розгортається на тлі таємничого озера, що криє в собі безліч таємниць. Головний герой випадково опиняється на березі озера, де розпочинається небезпечна та загадкова подорож. Він зустрічає незвичайних персонажів, які стануть для нього справжніми випробуваннями.

«Буря на озері» — це пригода, що немов сплетена з ниток небесних сил, чарівності та внутрішньої сили. Ви переживете море емоцій та несподіваних поворотів сюжету, які змусять ваше серце битися у такт пригодам героя.

Запрошуємо вас перегорнути сторінки «Бурі на озері» на readbooks.com.ua, де ви зможете зануритися у світ магії та таємниць, що розкриваються під пером видатного майстра слова Ростислава Феодосійовича Самбука. Він здатен перетворити звичайний рядок у море емоцій та захоплення, залишаючи незабутній слід в серцях читачів.

Читаємо онлайн Буря на озері - Ростислав Феодосійович Самбук
Ростислав Самбук
БУРЯ НА ОЗЕРІ


Малюнки ЄВГЕНА КОТЛЯРА


Налетів шмалький вітер, підхопив кинуту посеред вулиці газету й поніс, як змія над дахами. Шугалій дивився на папір, що тріпотів у повітрі, аж поки той не зник десь за деревами. Засунув руки в кишені піджака й попрямував забрукованим цеглою тротуаром, підставивши вітрові спину. Був певен, що саме ця вулиця виведе його до озера, та воно несподівано зблиснуло праворуч між хатами, і Шугалій повернув у вузький завулок, де на шпориші паслися білі вгодовані гуси. Вони заґелґотіли неприязно й розступилися неохоче, а величезний гусак навіть спробував ухопити його за штани.

Шугалій прискорив крок, і птах переможно зашипів, роззявивши міцного дзьоба й скосивши хитре око на гусок.

Озеро починалося одразу за хатами, і Шугалій зупинився, вражений. Він чув, що Світле озеро називають поліським морем, і ставився до цього скептично — кожен, вихваляючи своє, схильний до перебільшень, — але озеро справді лежало аж до обрію, зливалося з ним, і вітер гнав по ньому високі хвилі з білими баранцями.

Придивившись, Шугалій побачив трохи лівіше вузьку чорну рисочку протилежного берега, і все ж перше враження безкраю не полишало його, він притулився до обшарпаної вітром самотньої верби й довго стояв, дивлячись, як накочуються на чистий піщаний берег високі хвилі.

Уявив, як незатишно зараз десь на середині озера навіть у великому рибальському човні, як кидають його хвилі, як зачерпує він бортом холодну воду, й мерзлякувато зіщулився. З такою стихією жарти погані, і, як дізнався Шугалій, в бурю навіть на моторних човнах рибгоспу не ризикують виходити в озеро. А що вже казати про звичайні плоскодонки…

Побачивши неподалік у затоці кілька причалених човнів, Шугалій попрямував до них. Затоку відділяла від озера широка піщана коса, однак хвилі все ж перекочувалися через неї, розгойдували човни; вони терлися пошарпаними бортами один об одного, і брудна вода хлюпалася в них.

Човни були схожі, як близнюки: просмолені, з поламаними решітками на дні, відполірованими почорнілими сидіннями й розбитими отворами для кочетів. Лише один виділявся з-поміж них: пофарбований синьою олійною фарбою і з багажником на носі, замкнутим на великий замок. Навіть ланцюг, яким човен був припнутий до вбитого в берег залізного шкворня, відрізнявся від інших — ті давно вже проіржавіли, а цей, добряче змащений солідолом, блищав, і краплі води скочувалися з нього.

Човни належали мешканцям приозерних будинків — це Шугалій визначив одразу: дошки за кормою були пристосовані для кріплення підвісних моторів, і від затискувачів залишилися на них виразні сліди. На березі ж не було схованок для моторів, їх одразу знімали з човнів і тягли додому. А спробуй пронести хоча б кілька сотень метрів двопудове залізяччя!

Шугалій озирнувся довкола й попрямував до чепурного будинку з мансардою. Ворота садиби були розчинені, й з них виїжджав самоскид. Він натужно заревів, вискакуючи на дорогу, і обдав Шугалія гострим запахом гною — добрий хазяїн, який влітку завозить гній. Засмаглий чоловік з вигорілим на сонці волоссям і сильними жилавими руками неквапом зачиняв ворота. Шугалій привітався, і чоловік обмацав його гострим допитливим поглядом. Не відповів, лише трохи нахилив голову, і це можна було зрозуміти і як вітання, і як небажання розпочинати порожню балачку.

— Гарний маєте човен, — почав Шугалій упевнено. — Либонь, самі робили?

Чоловік зиркнув на нього спідлоба.

— Не продається, — кинув сухо.

— Це ваш — синій?

— Ну, мій… Звідки знаєте?

Шугалій кивнув на сині ворота.

— Такого ж кольору. А човен добрячий. На такому хоч зараз в озеро.

— А ви нетутешній. — Губи в чоловіка розтяглися в ледь помітній іронічній посмішці, наче всі, хто не мав щастя мешкати в Озерську, були людьми нижчого гатунку.

— Нетутешній, — зітхнув Шугалій.

— Я й бачу, курортник! — пожвавішав чоловік. Подивився на Шугалія уважніше, буцім оцінював — чого вартий. Певно, приїжджий не викликав підозри, бо запитав:

— Може, квартиру шукаєте?

— У справах я. Зупинився в готелі.

Господар садиби одразу втратив цікавість до Шугалія. Пробуркотів щось невдоволено і взявся за клямку хвіртки.

— Так я про човна, — зупинив його Шугалій. — Порибалити. Звичайно, я заплачу.

Чоловік озирнувся.

— А гребти вмієте?

— Хіба мотора не маєте?

— Ого, чого схотів! Мотор гроші коштує… Весла дам, і все. Карбованець за годину.

— На веслах куди заїдеш?

— Мотора не дам! — мовив господар категорично. — Кожному давати — сам на мілизну сядеш.

Шугалій не міг не визнати, що раціональне зерно в цьому твердженні є.

— А якщо з вами? — спробував іще Шугалій. — Разом з вами порибалити?

Чоловік задумався лише на мить.

— Ціна така ж, — вирішив. — Завтра, якщо озеро вгамується.

— У вас такий великий човен…

— Озеро не терпить зухвалих!

— А сміливих?

— Тобі, чоловіче, бачу, скромності не позичати!

— В Криму ми ловили ставриду…

— То й мотай собі до Криму! — нараз озлився господар. — Теж мені, розумник!

— Вибачайте, але я вважав, що в морі…

— Не знаю, як у морі, а в нас хвиля зла. Та й човни плоскодонні.

— Чому кильових не робите?

— Втричі дорожчі, а для чого? В негоду риба все одно не ловиться.

— Величати вас як?

— Нечипором Спиридоновичем. А в риболовлі, якщо погода буде, не сумнівайтесь. Тут хлопці на спінінг по десятку щупаків тягають. А ви з області? У якій справі до нас, якщо не секрет?

Обговорюючи вчора з підполковником Ятком план дій в Озерську, вони вирішили, що Illyгалію не варто видавати себе за когось іншого — це б лише ускладнило розслідування. Однак

Відгуки про книгу Буря на озері - Ростислав Феодосійович Самбук (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: