Ідеальний син - Ізмайлова

Вона насупилася, ніби теж хвилювалася. "Боже мій, сподіваюся, з ним все гаразд".

"Ви не могли б сісти в машину і допомогти мені пошукати кілька хвилин? За кермом важко стежити за дорогою".

"Звичайно!"

Олівія без роздумів сіла в машину. Я приготував хлороформ. Вона вимкнулася, як вогник. І перш ніж допитливі сусіди встигли зрозуміти, що цього разу за кермом був я, а не мій син, я поїхав.

Відносини Ліама з Олівією. Сусід, який бачив його з нею о другій годині ночі. Волосся і кров, які я підкинув у багажник. А потім, після смерті Олівії, я збирався зробити так, щоб її тіло знову спливло на поверхню, тому що важче домогтися обвинувального вироку, коли немає тіла. Я намагався придумати, що ще я міг би їй підкинути, що стало б останнім цвяхом у труну мого сина.

А тепер з'явилася Ханна, яка все псує.

Ну, це те, що вона намагається зробити. І так, вона псує початковий план. Початковий план полягав у тому, щоб трохи розважитися з Олівією і закрити Ліама назавжди. У мене не було ніяких інших амбіцій, окрім цього. Але тепер, коли Ханна тут, я розумію, що цей план може бути навіть кращим, ніж я думав спочатку.

Ось що виявить поліція:

Ліам викрав Олівію, а коли Ханна розкрила план свого брата, Ліаму, на жаль, довелося вбити їх обох. А потім Еріка так засмутилася, що прийняла передозування від заспокійливого, яке тримала в тумбочці. Тільки це не заспокійливе, а щось набагато сильніше за нього, що я підмінив кілька місяців тому.

А може, Ліам вбиває і Еріку. Цю частину я ще не вирішив.

І я, звичайно ж, зіграю роль скорботного вдівця. Якому більше не доведеться мати справу з ниючою дружиною, плаксивою донькою і сином-соціопатом. Це буде навіть легше, ніж коли мені було чотирнадцять і я грав скорботного сина.

Це чудовий план. Не можу дочекатися, щоб побачити, як це все обернеться.

Це найцікавіше.

Розділ 59

Олівія

Я все ще не можу повністю усвідомити це. Містер Кас. Батько Ліама. Я бачила його одного разу, коли він забирав Ліама зі школи раніше, і він здавався дуже милим. І для батька ... ну, він досить гарячий. Дійсно гарячий. Він виглядає таким спортивним і м'язистим, у нього приємна посмішка, тоді як мій тато лисий і має живіт.

Тож коли він сказав мені сісти в машину, я, звісно, зробила це. Я хвилювалася за Ліама. І не було жодних причин підозрювати, що містер Кас хотів мені зашкодити. Зрештою, він був батьком Ліама.

Якщо люди задаються питанням, що зі мною сталося, вони, напевно, звинувачують Ліама. Це з ним у мене було побачення тієї ночі. Можу посперечатися на що завгодно, що моя допитлива сусідка місіс Леві бачила, як ми цілувалися тієї ночі. Якщо я більше ніколи не з'явлюся, звинуватять саме його. Якщо хтось і сяде за це до в'язниці, то це буде Ліам.

"Тату", - здавленим голосом промовила Ханна. "Будь ласка, не роби цього".

Не робити чого? У нього є пістолет? Чи ніж? Хотіла б я побачити, що там відбувається.

"Ханна". Він говорить тихим, спокійним голосом, яким запитував мене, як це - вмирати з голоду. "Ти розумієш, що ти робиш? Ти розбиваєш нашу сім'ю".

"Клянуся Богом, не підходь ближче".

"Ханна. Ну ж бо. Я твій батько. Вона ніхто".

"Тату ..." Ханна знову ридає. "Будь ласка ... "

"Я збираюся зробити це дуже простим для тебе, Ханна. Вона не вийде звідси живою. У неї немає шансів. Єдиний, у кого є шанс - це ти ".

Моє серце б'ється так швидко, що в грудях починає боліти. "Ханна", - кажу я. "Не слухай його. Він - зло".

"Хочеш прикінчити її, Ханна? Я підніму її і дозволю тобі це зробити".

"Будь ласка, татку, не треба ..."

Він сміється. За останні кілька днів я почала зневажати цей звук. "Я просто жартую. Я знаю, що ти не можеш цього зробити. Ти не така, як я. Ти так схожа на свою матір, що це огидно ".

Я ледве можу розгледіти обличчя Ханни в тіні. По її щоках течуть сльози.

"Боюся, все це має закінчитися сьогодні", - каже містер Кас. "Для вас обох".

І Ханна кричить.

Розділ 60

Еріка

"Мамо". Ліам трясе мою руку, в його голосі зростає настійливість. "Будь ласка. Просто їдь".

Тут немає зв'язку. Кожна кісточка мого тіла кричить, що я повинна зателефонувати в поліцію. Але що далі? Мій син тут. Моя дочка, мабуть, теж тут. Відбувається щось жахливе, і я не можу собі уявити, як сидітиму в цій машині і перебиратиму пальцями, доки не приїде коп.

Ліам не збирається мене вбивати. Іноді я не впевнена, про що він думає, але це я знаю точно. Він ніколи мене не скривдить. І єдине, що я зараз чую в його голосі - це страх. Він чогось боїться.

Але чого?

І чому велосипед Ханни тут? Я не можу цього зрозуміти.

Тож я їду далі, в ліс, слідуючи його вказівкам. Я їду ще п'ять хвилин цією ґрунтовою дорогою, і нарешті в полі зору з'являється хатина. Хатина напівзруйнована - дерево пощерблене і брудне, місцями розвалене. Вхідні двері висять лише на одній з петель. Виглядає так, ніби вона була покинута роками. За винятком двох речей:

Тьмяного світла, що падає зсередини.

І "Пріуса", припаркованого прямо зовні.

Я не знаю, чому велосипед Ханни тут. Але я навіть