Ідеальний син - Ізмайлова
Зміст
Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Розділ 9
Розділ 10
Розділ 11
Розділ 12
Розділ 13
Розділ 14
Розділ 15
Розділ 16
Розділ 17
Розділ 18
Розділ 19
Розділ 20
Розділ 21
Розділ 22
Розділ 23
Розділ 24
Розділ 25
Розділ 26
Розділ 27
Розділ 28
Розділ 29
Розділ 30
Розділ 31
Розділ 32
Розділ 33
Розділ 34
Розділ 35
Розділ 36
Розділ 37
Розділ 38
Розділ 39
Розділ 40
Розділ 41
Розділ 42
Розділ 43
Розділ 44
Розділ 45
Розділ 46
Розділ 47
Розділ 48
Розділ 49
Розділ 50
Розділ 51
Розділ 52
Розділ 53
Розділ 54
Розділ 55
Розділ 56
Розділ 57
Розділ 58
Розділ 59
Розділ 60
Розділ 61
Розділ 62
Розділ 63
Розділ 64
Розділ 65
Епілог
Переклад створений для тгк Knigarnya. НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ!!!
Для Ліббі та Мелані (як завжди)
Розділ 1
Стенограма поліцейського інтерв'ю з Ерікою Касс:
"Розкажіть, будь ласка, що сталося, пані Касс?"
"Я заарештована?"
"Чому ви це питаєте?"
"Я знаю, що ви знайшли. Я знаю, про що ви, мабуть, думаєте".
"Як ви думаєте, що ми знайшли, місіс Касс?"
"Мертве тіло".
"І ви можете пояснити, як це сталося?"
"Я..."
"Місіс Касс?"
"Я заарештована? Будь ласка, просто скажіть мені".
"На даний момент, ні, ви не заарештовані. Але, очевидно, нам потрібно знати, що сталося".
"Він був... зарізаний".
"І хто це зробив?"
"..."
"Місіс Касс?"
"Я зробила це. Я вбила його, детективе. І я б зробила це знову".
Розділ 2
Еріка
Приблизно на тиждень раніше
У вас не повинно бути улюбленої дитини.
Якщо ви запитаєте більшість матерів, вони скажуть щось на кшталт: "Семмі дуже розумний, але у Ніколь велике серце". Вони відмовляються вибирати. І деякі з них щирі. Деякі матері щиро люблять обох своїх дітей однаково.
Інші, як я, брешуть крізь зуби.
"Доброго ранку!" - кажу я, коли моя чотирнадцятирічна донька Ханна заходить на кухню. Вона босоніж і в старих спортивних шортах, а її рудувато-каштанове волосся безладно розкидане по обличчю. Вона мала б бути одягненою і готовою до школи, але, вочевидь, це не так. Вона завжди чекає до останньої можливої секунди, щоб зібратися. Їй подобається тримати мене в напрузі, чи встигне вона на шкільний автобус, чи ні. Але з досвіду я знаю, що пиляння їй зовсім не допомагає - фактично, це тільки сповільнює її, тож я повертаюся до яєчні, яку шкварчить на сковорідці.
"Мамо!" Здається, Ханна більше не може вимовити це слово без плаксивих ноток у голосі, які розтягують його щонайменше на два склади. Ма-мо. Я пам'ятаю, якою щасливою я була, коли вона вперше сказала "мама". Я хитаю головою на свою колишню наївність. "Чому ти мусиш вимовляти це так?"
"Як саме? Я просто сказала "Доброго ранку".
"Так". Ханна стогне. "Ось так".
"Як саме?"
"Як ... о Боже, ти знаєш, що я маю на увазі".
"Насправді ні, Ханна".
"Ти говориш це як ... Я не знаю. Просто не говори так ".
Я не знаю, як відповісти, тому знову зосереджую свою увагу на яйцях. Я пишаюся тим, що готую справді фантастичні яйця. Це одна з моїх суперсил. Мої яйця настільки смачні, що коли одна з подруг Ханни з'їла їх на ранок після ночівлі, вона сказала, що я повинна бути буфетницею в їхній школі. Це був найвищий комплімент.
Ханна голосно позіхає і чухає щуряче гніздо на голові. "Що на сніданок?"
Я ігнорую іронію: якби я запитала Ханну, що вона готує на сніданок, коли вона якраз готувала яєчню, у неї б стався нервовий зрив. "Я готую яєчню".
"Яйця?
