Жартівники - Мирослав Сивицький
— Слово джентльмена!
Час летів.
Зрушений з місця маховик набирав обертів і гроші почали робити гроші.
Василь Смичак, зі своїми радіолюбителями, відкрив телерадіомайстерню; кіно-фотостудія обслуговувала, за викликом, весілля, інші родинні свята, знімаючи на відеоплівку; прибуток від фотолабораторії покривав витрати на утримання усього персоналу КСК і сплати ренти; звільнили від оплати за навчання дітей у музичній школі для батьків-робітників радгоспу; запрацювали самоокупні курси машинопису, комп'ютерної грамоти та крою і шиття…
— Ну, Несторе! — ледь не просльозився Біляк, коли Нестор повністю розрахувався за взятий кредит. — Ти перевершив усі мої сподівання! Що то значить, коли людина вільна, розкріпачена й має з того власну вигоду й зиск!
— Без жодних гасел!
— І треба ж було стільки літ брести наосліп!
— Накреслюючи світлий путь іншим! — й обидва розсміялися.
— Віталію Пилиповичу, я перед вами боржник, поки що не виконав умови нашої попередньої угоди, але як ще дасте один кредит, у суботу несу заяву!
— А тепер на що?
— Змонтуємо в райцентрі ще одну машину… В Тернограді вже встановили шість, скоро почнуть по райцентрах монтувати. Хотілося б їх випередити…
— І знову не дотримаєш слова?
— На цей раз дотримаю! Запитайте в Стефки, сьогодні ввечері йду до її батьків…
— Ти з нею одружуєшся?
— З її сестрою…
— Гаразд, бери ще одну машину…
З огляду на навколишні події, коли в Тернограді над соловейками закінчився суд, у районі почали коїтись дивні речі: ні з того ні з сього в своєму кабінеті повісився прокурор, подейкували, що влип у якусь фінансову махінацію і збанкрутував; через деякий час, утопився у річці суддя, поїхали веселою компанією на пікнік з ночівлею і повернулися без одного; спалахнули й згоріли дві бензозаправочні станції «нового українця», колишнього директора радгоспу, Яська…
Словом, незалежна Україна пливла у невідоме життя.
