Чужі скелети - Андрій Анатолійович Кокотюха

Юля котилася по підлозі, мов м’ячик, і третього копняка їй вдалося уникнути. Смердотне дихання Чорної Дами було вже зовсім близько, від жертви її відділяла лише пара кроків. Перекочування зупинили ніжки столу — і Юля, не бачачи іншого виходу, заповзла під стіл.

— Іди геть! ПІШЛА ГЕТЬ! — заволала вона, хоча й усвідомлювала всю марноту своїх закликів. Якщо Чорна Дама прийшла по неї з самого пекла, то без неї туди не повернеться, в цьому Юлія вже переконалася. Босі ноги стирчали з-під столу, вона підтягнула їх, знову зіщулившись.

Чорна Дама наблизилася до столу впритул. Щосили грюкнула по поверхні кулаками, аж стіл здригнувся над головою переляканої жертви. Хованка виявилася досить умовною, Юля розуміла це, але все одно — для того, аби вбити її, Чорна Дама мусить бодай витягти свою жертву з-під столу. Або — відсунути стіл. У будь-якому разі кожен зайвий рух ворога — виграні секунди для Юлі.

Чорна Дама рвучко відсунула стіл.

Щось грюкнуло об підлогу — залишені від спроби влаштувати романтичну вечерю стилізовані пафосні мідні канделябри звалилися додолу.

Чорна Дама спробувала схопити Юлю за ногу. Та хвицнула, влучивши у ворога п’яткою. Шкоди не завдала, Чорна Дама тільки в черговий раз рикнула, мукнула, а тоді протяжно й моторошно завила. Це було виття побитої самотньої собаки — або хижого перевертня, баченого Юлією лише по телевізору, коли там показували ненависні їй страшилки.

Вона навіть уявити собі не могла, що одного разу така страшилка відбудеться з нею. Доведе: буває і така реальність.

Ставши навкарачки, Юлія знову випросталася. Тепер вона стояла по той бік столу — а стіл, у свою чергу, відділяв її від Чорної Дами. Зараз за спиною були двері в гостьову кімнату, і Юля вирішила повторити свій план. Та щось підказувало — вона знову не встигне добігти до дверей, і ця гра в квача триває лише тому, що Чорній Дамі гратися ще не набридло. Вона була дужчою за свою жертву, крім того, на її боці — страх, який далі не відпускає Юлію з обіймів і дещо сковує її рухи, робить жертву менш зграбною за ката.

Але, мабуть, Чорна Дама не врахувала — саме страх іноді надає сили людям. Вони не стають сміливішими. Бажання вирватися з обіймів страху в певний момент пересилює саме відчуття невідворотної загибелі. Юля Гараніна відчула — з нею тепер відбувається саме це.

— Пішла геть! — закричала вона і, не дочекавшись мукання чи виття у відповідь, повторила: — ГЕТЬ! ГЕТЬ ЗВІДСИ! СУКА!

Чорна Дама знову завила і посунула на свою жертву, тепер уже точно маючи намір припинити цю безглузду гру в квача.

Юля кинулася бігти довкола столу. Чорна Дама метнулася за нею.

Під ногами Юлі трапився канделябр — поштовхом вона відкинула його вбік. Чорна Дама сіпнулася, помінявши напрямок руху і знову рвонувши їй навперейми. Юля відстрибнула, спробувала знов кинутися на кухню. Та Чорна Дама, як завжди, виявилася моторнішою — шлях до великих ножів був відрізаний.

Дві жінки — розлючена і перелякана — знову побігли довкола столу.

Вибравши момент, Юлія різко зупинилася і, недовго думаючи, щосили штовхнула важкий стіл, намагаючись влучити у ворога. Несподівано їй це вдалося. Ця дія навіть захопила Чорну Даму зненацька — вона не чекала від жертви такої рішучої контратаки. Ріг столу штовхнув її в живіт, вона зупинилася, ледь поточилася, і тоді Юлія знову штовхнула стіл, а потім, підхопивши його за ніжки, сильним відчайдушним ривком перевернула, кидаючи на чорну постать. Відчутного ефекту не чекала, але, як не дивно, досягла — важкий стіл завалився на Чорну Даму вертикально, під його вагою вона поточилася сильніше, і Юлі не лишалося нічого, як закріпити власний успіх — вона з низького старту, відштовхнувшись від підлоги, налетіла на стіл, вдаривши вагою тіла по стільниці, і разом із ним повалилася на Чорну Даму, притискаючи її до підлоги.

Та почала звиватися, придушена столом, а Юлія, маючи намір остаточно перемогти, скочила на стільницю ногами, кілька разів підстрибнула. І зойки та хрипіння, котрі линули знизу, були для неї набагато мелодійнішими за всяку музику.

— На, на, НА, НА!!! — кричала Юля з кожним стрибком. — Отримуй! Сука! На тобі, на тобі, НА ТОБІ!

І все ж таки вона не до кінця розрахувала свої сили та недооцінила міць ворога.

Підбадьоривши себе нелюдським зойком, Чорна Дама рвонулася, скинула з себе стіл, при цьому Юлія втратила рівновагу, махнула руками і лише дивом утрималася на ногах, тільки зістрибнула зі стільниці. Чорна Дама вже зводилася на рівні ноги, не припиняючи грізно гарчати, і за мить уже кинулася на Юлію, стрибнувши просто через перекинутий стіл.

Міцні руки схопили Юлю за плечі. Сморід від Чорної Дами видався нестерпним. Чи це Юлії здалося, чи то справді в неї біля вуха клацнули зуби.

Тепер Юля не втрималася на ногах. Вона впала, потягнувши за собою Чорну Даму, і спробувала розчепити пальці, котрі тягнулися до її шиї. Сила в страшної жінки таки виявилася неймовірною, справді якоюсь потойбічною. Та на боці Юлії було її активне відчайдушне небажання помирати ось так, невідомо від чиїх рук, невідомо за що, з чужої волі.

Чорна Дама тягнулася до її шиї. Та руки Юлі були вільними. Правою вона вчепилася в густе масне волосся ворога, лівою — дряпнула обличчя, намагаючись влучити нігтями ближче до блискучих очиць. Коли рука смикнула за волосся, Чорна Дама голосно завищала, далі чомусь не промовляючи ні слова, і трошки послабила хватку. Іншої нагоди не буде, вирішила Юлія, знову смикнула волосся, дряпнула вороже обличчя, не дивлячись, куди вціляють нігті, а тоді, допомагаючи собі всім тілом, відштовхнула Чорну Даму від себе.

Та