Червоний горобець - Метьюз Джейсон
Він натиснув кнопку на дистанційці, і на живому моніторі з’явився звук. Двоє чоловіків із СВР тепер кричали на Делона, який сидів, не рухаючись, на дивані. Домініка ступила босою ногою ближче до Симьонова, цілком серйозно роздумуючи про те, щоб загнати ніготь великого пальця йому в око.
— Він же не піддасться на шантаж! Він недостатньо сміливий! Ви що, справді думаєте?..
Симьонов повернувся до неї, закурюючи сигарету. Його очі жовто палали.
— Якщо не спрацює, ми зможемо записати у твій зошит під графою «помилка», — сказав він. — Це не твоє рішення, і ніколи ним не було, — сказав він, усміхаючись до неї. — І ця Служба — не твій приватний заповідник.
Він повернувся до монітора без звуку. Домініка похмуро дивилася, як її ноги обвивають Делона.
— З якою метою повторюється фільм зі спальні, товаришу? — спитала вона Симьонова. Він не відповів, випустивши в стелю хмару диму.
— Враховуючи, що Сєров перший ударив тебе, я не висуватиму звинувачень за твої дії.
Він вказав на інший монітор і на Сєрова, все ще непритомного на підлозі.
— А ти з гонором, так, горобчику? Це слід додати в актив твоєї кар’єри.
Він знову посміхнувся й кивнув у бік однієї з внутрішніх кімнат.
— Там одяг, можете перевдягнутися, молодший лейтенанте. Звісно, якщо не бажаєте ходити голою всю ніч.
Домініка зайшла в маленьку кімнату і швидко натягнула на себе безформний халат, пластиковий ремінь та пару чорних черевиків на шнурівці. Одяг, який протягом останніх п’ятдесяти років доповнював образ сучасної радянської жінки.
***
Домініка більше ніколи не бачила Делона. Інформація доходила уривками. Інформатор СВР, який працював у французькому посольстві, повідомив, що наступного ранку Делон попросив про зустріч із послом. Делон зізнався в «таємних близьких стосунках із росіянкою». Маленький чоловічок виявив неабияку мужність, описавши кількість та природу торговельних документів, якими він ділився, які копіював чи компрометував будь-яким іншим способом. Голова ГДЗБ13 у Москві зателефонував до штаб-квартири в Парижі, а також до контррозвідувального відділу ДСТ14. Там з розумінням закивали головами. Красива жінка, quoi faire? Що ж робити?
Німці б визнали його shuldhaft, винним, і дали б три роки. Американці б назвали нещасного йолопа жертвою секс-шпіонажу і присудили б йому вісім років. У Росії predatel’, зрадник, був би одразу ліквідований. Французькі слідчі дійшли до суворого висновку — négligent. Делона швидко доставили додому — сховавши якнайглибше, — де призначили на дрібну посаду із забороною доступу до секретної інформації на вісімнадцять місяців. Він був разом зі своєю донькою, знову в Парижі. Його головним покаранням було повернення до вишуканого високого будинку дружини на Шістнадцятій вулиці, де він лишився з єдиним спогадом безсонними ранніми ранками — про тьмяну московську квартирку й пару кобальтово-блакитних очей.
Рагу з яловичини по-діжонськи з ресторану «Жан-Жак»
Приправити й обваляти в борошні маленькі кубики яловичини, добре просмажити. Зняти м’ясо. Злегка обсмажити нарізаний бекон, цибулю, помідори, моркву, картоплю та чебрець до м’якого стану. Вкинути м’ясо назад у сковорідку, залити яловичим бульйоном і тушкувати, доки воно не стане ніжним. Додати діжонську гірчицю, ложку жирних вершків, розігріти й подати.
9
Метрдотель.
10
А французькою? (фр.)
11
Так (фр.).
12
Трахни мене (фр.).
13
Генеральний директорат зовнішньої безпеки (фр. Direction générale de la Sécurité extérieure) — спецслужба французького розвідувального співтовариства, головний орган зовнішньої розвідки Франції, що перебуває в підпорядкуванні міністра оборони.
14
Дирекція спостереження за територією (фр. DST, Direction de la Surveillance du Territoire).
10
Ваня Єгоров курив Gitanes, які отримав від кур’єра СВР з резидентури в Парижі. Його очі були стомлені, і почувався він так, ніби на грудях носив сталевий бандаж. На його червоному шкіряному щоденнику лежав черговий звіт від ФСБ, третій за три місяці. Американський дипломат, якого підозрювали в роботі на ЦРУ, перебував під дванадцятигодинним спостереженням ОВС за два вечори до того. За молодим американцем полювали одразу кілька груп, і кількість наглядачів, залучених до операції, зростала з настанням ночі, коли стало майже очевидно, що янкі — оперативник і прямує на зустріч зі своїм агентом. Члени команд були у захваті, коли їм здалося, що молодий американський дурень не помічає стеження. Таке траплялося вкрай рідко.
Останні наглядачі вийшли на вулиці об 11:20, як з відвертим хизуванням писали у звіті. Через снігопад, який не припинявся протягом усього дня, не вдалося запустити пристрій для повітряного спостереження, але всі залучені підрозділи активно прочісували територію. Наземні агенти були розміщені уздовж вірогідних маршрутів, а також на паралельних флангах. На кожній зі ста вісімдесяти станцій московського метро був присутній принаймні один наглядач із ФСБ, на випадок, якщо американець раптово змінить курс. Єгоров нетерпляче прогорнув останні сторінки звіту. ФСБ, dolboyoby, кляті вилупки.
Американець зайшов у парк Сокольники на північному сході Москви з настанням сутінків, пройшов старим парком розваг, темним і холодним, повз іржаве чортове колесо, і увійшов до лабіринту провулків та алей, облямованих чорними голими деревами. Він зупинився біля порожнього декоративного фонтану й сів на цементний край, на морозі, тупо витріщаючись на голі квітники. Зашипіла зашифрована радіолінія. Це була вона. Зустріч. Слідкуйте за янкі в окулярах нічного бачення та прочісуйте вулиці, беручи до уваги кожного, кожного стрічного. Кожного скрадливого, знервованого пішохода, який рухатиметься в бік фонтану.
Читаючи звіт, Єгоров уявляв, як люди ФСБ гасають від дерева до дерева, з ПНД на головах — парк, повний зелених чоловічків із жучиними очима. Було залучено тренованого собаку для пошуку можливих схованок. Вишколену німецьку вівчарку використовували для роботи з американцями, її тренували зосереджуватись лише на запахах мила Dial та дезодоранту Sure — на запахах Америки.
Вони чекали. Й американець чекав. Минуло традиційне чотирихвилинне вікно. Минуло десять, двадцять, тридцять хвилин. Нічого. Парк був порожній. Собака бігав слідами американця, але нічого не знайшов. Жодних схованок, пристроїв, узагалі нічого. Автомобілі радіостеження на зовнішніх краях парку повільно курсували навколо, записуючи на території сотню номерних знаків, які пізніше перевірять та зіставлять. Нічого. Американець вийшов із парку і, знову ж таки нетрадиційно, повернувся додому, без будь-яких спроб перевірити наявність стеження. Рації ФСБ затихли.
Єгоров з відразою вкинув звіт у ящик для вихідних документів. ФСБ вітала себе з «досконалою еволюцією спостереження», позаяк кролик і гадки не мав, що його закупорили в пляшку. «Подумаєш, — мовив про себе Єгоров, — і чого вони досягли?»
***
Ваня Єгоров не знав, але надмірна активність ФСБ при спробі викрити американського оперативника достатньо супроводжувалася метушнею, аби МАРБЛ, який прямував до парку Сокольники на зустріч з американцем, натомість вирішив почекати й постежити з критої автобусної зупинки на Маленковській вулиці, за кілька кварталів від входу в парк. Його виняткові вуличні інстинкти спрацювали недарма, адже з часом він побачив три автомобілі радіоспостереження, припарковані за кілька сотень метрів від нього. Члени команди спостереження обперлись об крила своїх авто, покурюючи сигарети, і передавали пляшку, не дуже вдало це приховуючи. Це була класична помилка при спостереженні на вулиці — гуртуватись і бродити натовпом, мов tarakanki. Таргани.
«Дуже добре, ще одне відстрочення вироку, — подумав МАРБЛ про себе, віддаляючись від району. — Скільки життів у мене ще лишилося?» Він думав про те, що
